Ключові тези:
- Навіть через чотири роки війни українці не втрачають гідності, професії та віри у повернення додому.
- Освіта і родинні традиції залишаються фундаментом національної ідентичності навіть у вимушеній еміграції.
- Мистецтво, зокрема вишивання бісером, допомагає пережити травму війни та відновити внутрішню рівновагу.
Дорога з дому
Пані Наталя до останнього сподівалася, що їй з чоловіком не доведеться покидати Нову Каховку. Вони не хотіли втрачати роботу, звичне життя, колег і друзів. Але залишатися в окупації не могли — це суперечило їхнім переконанням.
Перед від’їздом вона заховала українські книжки та експонати патріотичного куточка бібліотеки — вишитий прапор і текст гімну. Символом небезпеки став снаряд, що не розірвався на могилі її матері. Це був знак: часу чекати більше немає.
Їхній маршрут проліг через Крим, Латвію, Литву та Польщу — і нарешті до підконтрольної Україні території. Із собою подружжя взяло лише найцінніше — свою 12-річну сіамську кішку.
-Мені діти казали, що ми мали залишитись в одній з країн, через які їхали, де спокійно і зрозуміло, що відбуватиметься завтра, – згадує пані Наталя. – Але я більш за все прагнула повернутись до України, і не уявляла собі життя ще десь. Мені там все чуже було. Так, люди ставились до нас добре, але це не те, що вдома.
Професія, яка об’єднує
Сьогодні учні та педагоги ліцею розкидані по різних країнах. Але пані Наталя підтримує професійні контакти з колегами. Вона переконана: після визволення рідних місць країні знадобляться фахівці, і освітяни мають бути готовими повернутися до роботи.
З особливою теплотою вона згадує родинні свята в ліцеї — з українськими стравами та піснями. Родинне виховання було головним напрямком роботи закладу, адже саме родина формує національну ідентичність.
Хобі, яке рятує душу
Ще до війни пані Наталя почала вишивати бісером — після втрати матері це стало способом пережити біль. З часом захоплення переросло у справжню підтримку для інших: вона проводить семінари для жінок-переселенок.
Вишивання бісером — це не просто рукоділля, а давнє українське мистецтво з глибоким символізмом.
Кожен колір має своє значення:
- бордовий обирають активні, допитливі люди;
- жовтий — відкриті, доброзичливі, волелюбні.
Це мистецтво допомагає зосередитися, впорядкувати думки, знайти внутрішню рівновагу навіть у складні часи.
Головне — родина і віра в повернення
Пані Наталя переконана: попри всі випробування, українці мають триматися родини, традицій і культури. Саме вони допомагають вистояти.
Вона мріє повернутися до звільненої Нової Каховки й знову відчинити двері бібліотеки для дітей. Бо знання — це фундамент майбутнього країни.
Читайте також:
