Ключові тези:
- Життєва позиція формує ставлення до старості: оптимісти та активні люди легше адаптуються до вікових змін і зберігають душевну рівновагу.
- Самотність не завжди пов’язана з відсутністю близьких: навіть за наявності сім’ї літня людина може почуватися ізольованою, якщо не відчуває емоційної підтримки.
Від позиції залежить багато чого
У психології прийнято виділяти п’ять основних життєвих позицій людей похилого віку.
- «Конструктивна». Люди з такою позицією, як правило, все життя були спокійними, задоволеними та веселими. Вони зберігають ці риси характеру й у старості. Такі люди радісно ставляться до життя, не впадають у відчай через смерть, що наближається. Вони активні, прагнуть допомагати іншим. Зі своєї старості та нездужань трагедії не роблять, шукають приємного дозвілля та контактів з людьми. Такі люди, швидше за все, благополучно проживають свій останній період життя.
- «Залежна». Ця позиція притаманна людям похилого віку, які все життя не дуже довіряли собі, були слабовільними, поступливими і пасивними. Старіючи, вони ще з більшими зусиллями шукають допомоги, визнання, а не отримуючи цього, почуваються нещасними та скривдженими.
- «Захисна». Формується у людей, які ніби «покриті бронею». Вони не прагнуть зближення з людьми, не бажають отримувати від будь-кого допомогу, тримаються замкнуто, відгороджуючи людей, приховуючи свої почуття. Старість вони ненавидять, оскільки вона змушує їх відмовлятися від роботи та активності.
- «Ворожність до світу». Це — «гнівні люди похилого віку», які звинувачують оточуючих і суспільство, винних, на їхню думку, у всіх поразках і невдачах, які вони зазнали в житті. Люди цього типу підозрілі, агресивні, нікому не вірять, не хочуть від когось залежати, відчувають огиду до старості, чіпляються за роботу як за рятівне коло.
- «Ворожність до себе та свого життя». Пасивна життєва позиція, при якій люди позбавлені інтересів та ініціативи, схильні до депресії та фаталізму. Літні люди почуваються самотніми та непотрібними. Своє життя вважають невдалим, до смерті ставляться без остраху, як до позбавлення від нещасливого існування.
Самотність лікується
Самотність і старість – не синоніми. У той же час все більше і більше людей похилого віку почуваються самотніми. Тому є кілька причин:
- зменшується кількість речей, що цікавлять людину;
- погано переносяться зміни та нові події в житті;
- відбуваються особистісні зміни, посилюються негативні риси характеру;
- відбуваються психічні порушення (хвороба Альцгеймера, недоумство, старечі психози);
- погіршуються зв’язки із сім’єю;
- вмирають близькі друзі;
- з виходом на пенсію не знаходиться заняття, яке б замінило звичну роботу.
Незважаючи на описані вище причини, людина похилого віку може адаптуватися до вікових змін. Наприклад, урівноваженість нервової системи блокує формування психічних порушень. У спокійної людини зменшується кількість негативних вікових змін у психіці, з нею завжди приємно поговорити.
Однак ще більше значення має збереження контактів із сім’єю, адже саме ця сфера життя є джерелом ресурсів та підтримки для літньої людини. Їй дуже важливо відчувати увагу, тепло, любов та турботу з боку рідних людей.
Вас також можуть зацікавити новини:
