Віра Чипурко вже понад 30 років займається дослідженням вишиванок. А її книга «Чорноцвіт» присвячена монохромним, тобто одноколірним вишиванкам Надбужанщини.
Чому не рекомендується носити старовинні вишиті сорочки
Віра Чипурко зазначає, що носити старовинні народні сорочки не рекомендується. Ці вироби – не просто елементи бабусиного гардеробу чи стильні акценти. Вони є унікальними історичними артефактами, які неможливо повністю відтворити у сучасних умовах. Створення точних копій потребує спеціальних матеріалів та навичок, яких сьогодні практично не залишилося.
Етнографи наполегливо рекомендують зберігати такі сімейні реліквії як найцінніші пам’ятки, передаючи їх майбутнім поколінням. Інакше молодому поколінню може не залишитися можливості побачити справжню українську вишиту сорочку в оригіналі. Для повсякденного носіння краще використовувати сучасні репліки, виконані за традиційними орнаментами, які зберігають символіку та культурне значення.
Більш докладно про дослідження Віри Чепурко можна прочитати в нашій статті Українська вишита сорочка: як не втратити себе в шароварщині.
Вишиванка як оберіг та захист
У наших предків були особливі правила щодо носіння вишиванок. Так, багато вишиті сорочки могли носити лише дівчата та молоді жінки. З віком на одязі ставало все менше вишивки: чим старша жінка, тим скромніший дизайн вибирала. Це суворо регулювалося: після 60 років жінка могла одягнути багато прикрашену вишиванку лише двічі на рік — на Різдво та Великдень. Найкрасивіші та пишно прикрашені сорочки дівчата зберігали до весілля, після чого ховали їх у скриню та носили до кінця життя.
В окремих регіонах України існувало повір’я, що вишиті сорочки мають магічну силу. Наприклад, на Поділлі вважалося: якщо жінка не може завагітніти, їй рекомендується позичити та носити сорочку жінки, яка вже народила кількох дітей. Такий ритуал, за повір’ям, міг сприяти покращенню фертильності.
Також українці вірили, що вишита сорочка є оберегом. Візерунки, розташовані по краях – на комірі, рукавах і подолі – служили захистом від пристріту. У Гуцульщині, на Східному Поділлі та в районі кордонів Вінницької та Одеської областей існував звичай: у день весілля молодята обов’язково вдягали по дві вишиті сорочки. Це було пов’язано з тим, що під час перехідного періоду – з юнацького у статус дорослого – молодим було менш безпечно від злих сил. Одягнувши по дві сорочки, молодята, за повір’ям, відволікали негативні дії і захищали себе у важливий момент свого життя.
Багато забобонів можна почути і за кольори самої вишивки. Так, деякі українці досі обережно ставляться до вишивки чорними нитками, вважаючи таку вишиванку жалобною. Але це не так. У давнину чорні нитки були на вагу золота. А вишиванка із чорними візерунками вважалася символом родючості, землі.
Вірити у прикмети чи ні – справа кожного, але якщо у вас залишилися вишиванки від ваших дідусів, бабусь, то краще їх поберегти для своїх онуків та правнуків, щоб вони знали, якою має бути справжня вишиванка.
Читайте також:
