Кожен українець знає, що більш як 160 років тому в Україні було скасовано кріпацтво. Ми знаємо, що життя кріпаків було складним, але навіть не уявляємо на скільки.
З літерами кожен із нас познайомився, гортаючи сторінки підручників історії та літератури, які розповідали нам про становлення писемності. Буквиця — велика і вигадливо оформлена перша літера тексту, завжди була важною часткою мистецтва прикраси книг у давнину.
На жаль, лише одиниці з нас можуть похвалитися тим, що знають історію свого роду та імена предків у дев'яти попередніх поколіннях. Але нам вдалося розшукати таку людину
Івана Франка цілком справедливо називають «академією в одній особі». Письменник володів чотирнадцятьма європейськими мовами і робив переклади з сорока восьми мов. Щороку він видавав по п'ять-шість книжок власного авторства.
Остапа Вишню (Губенка Павла Михайловича) по праву називають класиком української сатиричної прози ХХ століття, творцем нових літературних жанрів: нарис-усмішка та гумористичний портрет.
