Але й про ярмарки, купецькі контракти, міське самоврядування, опікунство та церковні справи. Цьому документові довго намагалися надати чинності, проте це не вдалося, і після ліквідації гетьманства питання було остаточно закрито. Але попри це кодекс поширювали у списках, вивчали по ньому українське право і навіть посилалися в судовій практиці.
Про суддів та привілеї для чиновників
Починався кодекс із розділів, присвячених правам, честі, вольностям і свободам. З перших сторінок повідомлялося, що «право – це настанова, що провадить до всілякої справедливості», а «справедливість єсть віддавати кожному те, на що він має право». Всі справи вирішувалися через суд, а судді обиралися гідні, грамотні і «у правах досвідчені». При цьому претендентам мало бути щонайменше 25 і щонайбільше 70 років. Не обирали суддями іноземців, хворих людей і єретиків. Перш ніж обійняти посаду, судді складали присягу в церкві, при священикові та свідках.
Особливе ставлення було в той час і до державних чиновників. Якщо чиновник, навіть у літньому віці або при інвалідності, міг виконувати свої обов’язки, його не можна було звільнити. Якщо ж він сам хотів облишити службу, то проводжати його на пенсію належало зі всіляким пошануванням або з підвищенням чину.
Кодекс стосувався також і повсякденних проблем. Наприклад, громадяни не мали права давати в борг гроші або майно вартістю понад 12 рублів без позикового листа або розписки. Також обговорювалися правопорушення у вигляді незаконного вирубання дерев, браконьєрства або риболовлі на чужій ділянці, крадіжки худоби. За це були передбачені штрафи, і чималі. Тяжким злочином вважалося членоушкодження, а за різні види каліцтв, залежно від тяжкості, були передбачені тільки штрафи.
Про моральні засади та вибіркове ставлення
Згадувалося в кодексі і створення сім’ї. Ці питання найчастіше вирішували батьки, але й у них права не були безмежні – одружити дорослих дітей, якщо вони того не хотіли, батьки не могли. Однак якщо під час перемовин або сватання діти не сказали свого рішучого «ні», вважалося, що вони дали згоду і повинні обвінчатися.
Під захистом закону були й ті, хто вів антигромадський спосіб життя. Наприклад, смертна кара за вбивство стосувалася і вбивства жінки легкої поведінки. Щоправда, якщо таку жінку тільки облаяли або вдарили, покарання не передбачалося. А от за зґвалтування черниці злочинця страчували відтинанням голови, а самій черниці з коштів кривдника виплачували компенсацію. Ще жорстокіше карали педофілів – їх четвертували або спалювали живцем.
Раніше опубліковано: Битва під Городком: блискуча перемога
