Ключові тези
- Зйомка загального простору дозволена, якщо об’єктиви не спрямовані безпосередньо на двері сусіда чи його приватне майно.
- Суд визнав, що камери були встановлені для охорони квартири та автомобіля відповідача від можливих зазіхань.
- Позивач не надав належних доказів того, що відеоспостереження спричинило йому моральні страждання чи погіршення стану здоров’я.
Також цікаво: Відеоспостереження в під’їзді та у дворі: коли можна встановлювати камери без згоди сусідів
Суть конфлікту та вимоги позивача
За інформацією «Судово-юридичної газети», спір виник між двома співвласниками багатоквартирного будинку, один із яких є головою правління ОСББ. Позивач стверджував, що його сусід у липні 2025 року без згоди інших мешканців розмістив чотири камери — три на фасаді та одну на стелі в спільному коридорі. За словами позивача, пристрої фіксували входи до квартир і сходову клітку. Наприкінці серпня збори ОСББ ухвалили рішення заборонити такі прилади, але відповідач вимогу про демонтаж ігнорував. Позивач заявив, що сусід веде за ним стеження, через що він зазнав моральних страждань та звертався до лікаря, тому вимагав прибрати обладнання і виплатити 150 тисяч гривень компенсації.
Аргументи відповідача та причини встановлення камер
Представник відповідача звернувся до суду з проханням повністю відхилити позов. Він пояснив, що відповідач мешкає у квартирі з дружиною та неповнолітніми дітьми, а камери встановив виключно для захисту власної оселі й автомобіля від можливих протиправних дій. Відповідач зауважив, що між сторонами давно склалися неприязні стосунки, зокрема через дії позивача як голови ОСББ, а також нагадав, що у серпні 2025 року позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності за легкі тілесні ушкодження. Також наголошувалося, що пристрої фіксують лише загальний простір і не спрямовані на приватну власність позивача.
Висновки суду щодо втручання у приватне життя
Оцінюючи вимогу про демонтаж пристроїв, суд керувався статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до приватного життя. Дослідивши відеозаписи, суд встановив, що камери оглядають виключно загальну територію коридору та подвір’я. Вони не охоплюють вхідні двері позивача крупним планом чи місця з підвищеним рівнем очікування приватності. Оскільки позивач не подавав клопотань про проведення спеціальної експертизи і не довів непропорційного втручання у своє особисте життя, суд визнав такі дії відповідача допустимим самозахистом майна.
Чому позивачеві відмовили у грошовій компенсації
Розглядаючи вимогу про стягнення 150 тисяч гривень за моральну шкоду, суд зазначив, що підставою для такої виплати є чітко доведені факти правопорушення, які спричинили душевні страждання чи приниження честі та гідності. Оскільки факт протиправності дій відповідача не підтвердився, а твердження про стеження та погіршення здоров’я ґрунтувалися лише на припущеннях, суд відмовив у стягненні компенсації. Усі судові витрати у справі було покладено на позивача.
Як в суді трактують рішення зборів ОСББ
Судовий прецедент показав, що внутрішні рішення зборів співвласників будинку про заборону систем спостереження не мають вирішальної сили, якщо встановлення камер переслідує легітимну мету захисту власного майна та не порушує права інших мешканців. Сам по собі факт відсутності письмової згоди всіх сусідів не є безумовною підставою для демонтажу, якщо пристрої фіксують лише загальну територію й не втручаються у приватну сферу інших людей.
Встановлення камер відеоспостереження у місцях загального користування багатоквартирного будинку є легітимним способом захисту власного майна, якщо вони фіксують лише загальний простір. Судові претензії із вимогами демонтажу та компенсації моральної шкоди без доведених фактів реального втручання в приватне життя не мають правових підстав для задоволення.
Читають зараз:
