Ключові тези
- Кремль зумів уникнути ізоляції, налагодивши економічні та дипломатичні зв’язки з країнами Глобального Півдня.
- Об’єднані Арабські Емірати стали ключовим хабом для обходу санкцій та проведення фінансових операцій РФ.
- Москва активно використовує майданчики на кшталт БРІКС та антиколоніальну риторику для просування своїх інтересів в Африці та Азії.
- Незважаючи на локальні успіхи Кремля, глобальний вплив Росії поступово слабшає, проте Путін не має наміру відступати у війні проти України.
Також цікаво: «Варто переїхати в село чи за кордон»: українців попередили про дуже важку зиму
Чи працюють санкції насправді?
Політична дослідниця Ганна Нотте у своїй колонці для The New York Times зазначає, що Москва ефективно адаптувалася до нових реалій, активно зміцнюючи зв’язки з країнами Глобального Півдня. Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Захід розраховував перетворити Росію на державу-ізгоя. Однак у Москві швидко усвідомили, що війна затягується, і змістили фокус дипломатичних зусиль на держави Глобального Півдня.
Багато країн не побажали обирати одну зі сторін, що дозволило РФ зберегти важливі міжнародні контакти. За спостереженнями дослідників, стратегія Заходу щодо ізоляції Росії не принесла очікуваного результату, оскільки Кремль постійно знаходить нові шляхи адаптації до обмежень.
Хто допомагає росіянам?
Яскравим прикладом успішного обходу санкцій стала співпраця Москви з Об’єднаними Арабськими Еміратами. Дубай фактично перетворився на головний центр економічної активності російського бізнесу за кордоном. Через ОАЕ йдуть поставки паралельного імпорту, а також проводяться масштабні грошові розрахунки поза доларовою системою. Це дозволило економіці РФ мінімізувати збитки від міжнародних санкцій та продовжувати фінансування військових дій.
Інформаційні маніпуляції та прагматичні союзи
В Африці та Латинській Америці Росія активно паразитує на антиколоніальних настроях та історичній пам’яті. Зокрема, у Південній Африці симпатії до Москви досі пов’язані з підтримкою СРСР боротьби проти апартеїду. Крім того, Кремль використовує об’єднання на кшталт БРІКС для демонстрації власної геополітичної ваги. При цьому для більшості партнерів співпраця з РФ є виключно прагматичним вибором, а не проявом ідеологічної вірності.
Де Москва втрачає свій вплив
Незважаючи на видиму стійкість, позиції Росії у світі поступово слабшають. Колишні союзники все частіше дистанціюються від Москви: у Казахстані посилюються настрої на користь відходу від орієнтації на РФ, а у Вірменії дії Кремля в Карабаху вважають зрадою. Серйозним ударом по міжнародному іміджу Росії стало й падіння режиму Башара Асада в Сирії, якого Москва підтримувала протягом багатьох років.
На що розраховує Путін
Для Володимира Путіна війна проти України стала визначальним фактором, який, на його думку, вирішить майбутню роль Росії у світовій історії. Диктатор переконаний, що конфлікт визначить межі геополітичного впливу Москви, тому він не піде на мирні угоди на умовах поточного статус-кво. Розраховуючи на підтримку численних посередників та втому партнерів України, Путін робить ставку на те, що Росія зможе протриматися довше за Захід.
Путін не збирається зупинятися і щиро вірить у можливість перемоги над Заходом через затяжну війну на виснаження. Можливість обходити санкції через треті країни та підтримка окремих міжнародних партнерів дають Кремлю ресурси для продовження агресії. У цих умовах сподівання на те, що економічні проблеми чи дипломатичний тиск змусять РФ добровільно піти на мир, залишаються ілюзорними — протистояння триватиме доти, доки Захід зберігає здатність чинити опір.
Читають зараз:
