Ключові тези:
- Частка Польщі у структурі молочного імпорту України за 20 років зросла з 3% до 46%.
- Польські сири продаються в середньому на 22% дешевше за українські аналоги.
- Причини криються не у вартості продукції, а й у відмінностях державної підтримки, фінансування та організації ринку.
За підсумками перших п’яти місяців 2026 року Україна суттєво наростила імпорт молочних продуктів. Найшвидше зростають поставки молочної сироватки, вершкового масла та сирів. Значна частина цієї продукції надходить із Польщі, яка за останні роки перетворилася на одного з ключових гравців європейського молочного ринку.
Як зазначає РБК-Україна, за результатами 2025 року польський експорт молочної продукції досяг 3,9 млрд євро. Це дозволило країні посісти третє місце серед експортерів у Європейському Союзі, поступившись лише Німеччині та Нідерландам.
Раніше ми розповідали, що українців готують до нових цін на продукти.
Чому польський сир коштує дешевше?
На український ринок Польща постачає широкий асортимент товарів — від витриманих сирів до йогуртів та кисломолочної продукції.
Якщо двадцять років тому її частка в структурі молочного імпорту України становила 3%, зараз вона зросла до 46%.
Однією з головних причин конкурентної переваги польських виробників стала масштабна модернізація підприємств за кошти Європейського Союзу. За оцінками експертів, польська молочна галузь отримала від 1 до 2 млрд євро грантової підтримки.
Завдяки цим інвестиціям виробники оновили обладнання без значного кредитного навантаження. Українські підприємства, навпаки, були змушені залучати позикові кошти за ринковими ставками, які сягали 18%.
Сучасні польські заводи здатні переробляти до 1500 тонн молочної сировини на добу. Для порівняння, середній показник українських підприємств становить близько 500 тонн. Великі виробничі потужності дозволяють знижувати собівартість продукції та формувати значні обсяги для експорту.
Що відбувається з українським молочним ринком?
Проблеми галузі загострилися після початку повномасштабної війни. Україна втратила близько 10 мільйонів споживачів, а ті, хто залишився в країні, стали значно уважніше ставитися до цін.
Додатковим викликом стало скорочення поголів’я худоби та зменшення площ пасовищ, що спричинило дефіцит молочної сировини.
У 2026 році закупівельні ціни на молоко впали до рівня, який став збитковим для багатьох дрібних і середніх фермерських господарств.
Чому покупці обирають імпортну продукцію?
Різниця між польськими та українськими сирами добре помітна на цінниках. За оцінками експертів, імпортний продукт коштує приблизно на 22% дешевше.
Директор департаменту управління товарною категорією фреш мережі VARUS Дарина Палагута пояснила РБК-Україна, що імпортна продукція надходить із прогнозованими характеристиками та стабільними смаковими властивостями. Для покупців поєднання нижчої ціни та гарантованої якості часто є визначальним фактором під час вибору товару.
При цьому експерти наголошують: українські сири не поступаються польським за якістю.
Куди рухатися українській молочній галузі?
Наразі Україна переважно експортує продукцію з низькою доданою вартістю — казеїн, сухе молоко та вершкове масло. Натомість імпортує дорожчі товари глибокої переробки.
Польські виробники активно використовують навіть побічні продукти сирного виробництва, перетворюючи їх на концентрати сироваткового білка для спортивного та дитячого харчування. Саме цей сегмент забезпечує значно вищу рентабельність.
Таку ситуацію не можна пояснити лише активністю польського імпорту. Серед ключових причин – відсутність довгострокових контрактів, нерівний доступ до фінансування, втрату 10 мільйонів споживачів та обмеження зовнішніх ринків збуту.
Очевидно, що боротьба на міжнародних ринках давно вийшла за межі конкуренції між брендами і перетворилася на суперництво державних моделей підтримки бізнесу. І щоб не програти, Україні необхідно розвивати глибоку переробку, посилювати торговельну дипломатію та створювати кращі умови для виробників.
Європейський досвід Балтії
Зауважимо, що схожі процеси раніше спостерігалися на ринках країн Балтії, де після вступу до ЄС місцеві дрібні молокозаводи не витримали цінового тиску з боку масштабних польських та німецьких конгломератів і були змушені закритися або перепрофілюватися.
Сьогодні ця криза завершилася повною монополізацією ритейлу: понад 70% молочної полиці в супермаркетах Литви та Латвії займає імпорт або продукція кількох вижилих гігантів, які перейшли під контроль іноземного капіталу. Місцеве фермерство трансформувалося у суто сировинний придаток — дрібні господарства остаточно зникли, а решта виживає виключно завдяки жорстким дотаціям Брюсселя, без яких локальне виробництво молока стало б нерентабельним.
Це наочний маркер для України: євроінтеграція без захисту внутрішнього виробника веде не до розквіту, а до заміщення національного продукту імпортом.
Читайте також:
