Ключові тези:
- Головним аргументом став офіційний висновок експертів Українського інституту національної пам’яті (УІНП).
- Письменника визнали транслятором імперських поглядів та противником українського суверенітету.
- Ліквідації монумента передувала відповідна громадська петиція від мешканців міста.
Також цікаво: Дошка, яка «передбачила» кінець Першої світової, відповіла на запитання про війну в Україні
Чому у столиці порушили питання про знесення монумента
Журналістка «Суспільного» Катерина Некреча опублікувала відео про демонтаж пам’ятника. Дискусії щодо доцільності перебування цього об’єкта в історичному центрі Києва точилися вже не перший рік. Громадські активісти та культурні діячі неодноразово наголошували, що присутність подібних символів у публічному просторі під час війни є недоречною. Остаточну крапку в тривалих суперечках поставив офіційний висновок Українського інституту національної пам’яті (УІНП), оприлюднений навесні 2024 року.
Що не так з Михайлом Булгаковим
Фахівці інституту національної пам’яті ретельно проаналізували спадщину та біографію автора і дійшли висновку, що меморіальні об’єкти на його честь є прямим уособленням російської імперської політики.
Зокрема, в експертному документі наголошувалося, що Михайло Булгаков:
- відверто вороже сприймав ідею української державної незалежності;
- критикував та знецінював прагнення українців до створення власної суверенної держави;
- транслював у своїх творах та висловлюваннях зневагу до української культури;
- виступав активним провідником російських імперських міфів та наративів щодо України.
Петиція столичної громади та рішення Київради
Після оприлюднення роз’яснень від УІНП у Києві розпочалися активні обговорення подальшої долі спадщини письменника. Додатковим і вирішальним поштовхом для влади стала електронна петиція киян. Мешканці міста масово підтримали вимогу повністю прибрати ім’я автора з культурного ландшафту столиці.
У результаті розгляду цих звернень депутати Київради проголосували за знесення монумента, що й було реалізовано на практиці.
Деколонізація міського простору та культурні дискусії
У міській адміністрації зазначають, що такі дії є логічним продовженням загальнонаціонального процесу деколонізації та дерусифікації, який значно прискорився після початку повномасштабного вторгнення.
Попри те, що знесення пам’ятника стало черговим практичним кроком у звільненні столиці від радянських та російських маркерів, постать самого Булгакова залишається темою для палких суперечок. Оцінка його діяльності й досі розділяє багатьох істориків і культурних діячів, які продовжують дискутувати про спадщину митців імперської доби.
Кілька цитат Булгакова, які стосуються України
Булгакова призвали в армію Української Народної Республіки у 1919 році. Він не захотів служити, а дезертирував і переховувався. Згодом Михайло вступив у «білу гвардію», яка воювала проти України. Свою службу письменник описав в романі «Біла гвардія», головний герой якого — 28-річний лікар Алексей Турбін, завзятий українофоб.
Цитати з роману Михайла Булгакова «Біла гвардія»:
«То не серая туча со змеиным брюхом разливается по городу, то не бурые, мутные реки текут по старым улицам — то сила Петлюры несметная на площадь старой Софии идёт на парад»…
«Софийский тяжелый колокол на главной колокольне гудел, стараясь покрыть всю эту страшную, вопящую кутерьму»…
«Я б вашего гетмана, — кричал старший Турбин, — за устройство этой миленькой Украины, повесил бы первым! Хай живе вильна Украина вид Киева до Берлина! Полгода он издевался над русскими офицерами, издевался над всеми нами. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман».
Читати також:
