Ключові тези:
- Згідно з церковним вченням, життя є Божим даром, тому самогубство вважається порушенням заповіді «Не вбивай».
- Церква не звершує відспівування самогубців, оскільки розглядає добровільний відхід із життя як свідоме зречення від дару життя.
- Священник пояснив, чому покаяння вважається неможливим після смерті та як це пов’язано з церковним ставленням до самогубства.
Запитання читачки:
«Скажіть, будь ласка, чому Церква відмовляється молитися за самогубців або відспівувати їх? Хіба це не жорстоко? Хто ж урятує їхні грішні душі, якщо не ті, хто за них молиться? І чому це вважається таким страшним гріхом? Адже вони не вбивали й не мучили когось іншого, а лише себе. Чому за блудників, п’яниць і злодіїв можна молитися (і їх відспівують), а за самогубців — ні?»
Марина
Церква відмовляється молитися за самогубців тому, що, вчиняючи самогубство, вони фактично перестають бути частиною Церкви. Ще в Старому Завіті була дана заповідь: «Не вбивай» (Вихід 20). Як неприродним є вбивство іншої людини, так само неприродним є й убивство самого себе, адже життя — це Божий дар, і людина не має права нехтувати цим даром.
На жаль, врятувати їхні грішні душі вже неможливо, оскільки самогубство є хулою на Святого Духа (Мт. 12:31–32), яка, за словами Христа, не проститься ні в цьому віці, ні в майбутньому. І не проститься тому, що будь-який гріх може бути прощений людині завдяки її покаянню. Але, позбавивши себе життя, людина перекриває собі шлях до покаяння, адже за межею смерті покаяння вже неможливе, і там людина «застигає» у стані свого богоборства.
На запитання відповів священник Дмитро Шушпанов
Читайте також:
