До купецьких гільдій записували за доходами
Колись торговельний стан поділяли за професійною ознакою, проте стягувати податки було дуже незручно, бо доходи навіть в межах однієї професії були різними. Тому торговців і промисловців розділили на три купецькі гільдії – за рівнем доходів, незалежно від роду діяльності.
Найпрестижнішою вважалася перша гільдія, в якій перебували найзаможніші підприємці. Розмір їхнього статку мусив становити не менше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До цієї гільдії входили промисловці, фабриканти і великі купці.
До другої гільдії належало купецтво з доходами меншими – їхній статок починався з 20 тисяч рублів. Серед членів цієї гільдії були підрядники і власники невеликих крамниць. Третя гільдія була «найбіднішою» – щоб записатися до неї, потрібно було лише вісім тисяч рублів. Такі підприємці володіли лазнями, трактирами і займалися дрібною торгівлею.
Спочатку ніхто з торговельного стану розкривати свої доходи, а тим більше віддавати пристойну частину «кревно зароблених» грошей до державної скарбниці, не прагнув. Влада намагалася змусити купців платити податки будь-якими способами: і штрафували злісних неплатників, і «ганебні» списки вивішували, але купці все одно приховували доходи. І тоді уряд змушений був піти назустріч купцям, давши їм привілеї та пільги.
Тим, хто платив податки, належалися пільги
Список податків включав у себе чимало пунктів. Комерсанти, які торгували всередині імперії, зобов’язані були платити подати на транспортні шляхи, дороги і канали. Купці усіх гільдій платили державний збір «за купецькі книги» – ті, що використовували для податкової звітності. Також з торговців стягували податок, якщо вони відкривали «зайві» крамниці та лавки – митом не обкладалися лише три торговельні точки. Зате ті, хто займався виготовленням різної «машинерії», тобто апаратів і механізмів для фабрик, були звільнені від будь-яких зборів до державної скарбниці.
Право на отримання замовлень від держави і оренду держвласності отримували лише ті підприємці, які перебували у гільдії. Купцям першої гільдії можна було вести зовнішньоекономічну діяльність, володіти фабриками, заводами і морськими судами. Крім того, вони підвищували свій престиж – «першогільдійці» мали право їздити в кареті, запряженій парою коней. А це було предметом пекучої заздрості тих, хто був рангом нижче, – підприємці другої гільдії могли пересуватися тільки в колясці, запряженій одним конем.
Ще однією з пільг, яку отримували гільдійські купці, було звільнення від служби в армії. За певну плату сам купець, його сини і навіть наймані працівники могли уникнути призову на військову службу.
Честь була вищою за вигоду
Оскільки найбільше переваг давало членство в першій гільдії, багато які купці прагнули туди, іноді навіть завищуючи доходи і виплачуючи більше податків. Це було вигідно і державі, і самим купцям. Якщо ж купець втрачав частину статків, то він автоматично переміщався у гільдію нижчу. Для будь-якого підприємця це було кошмарним сном. В ті часи гідність була вищою за вигоду, тому часто, втрачаючи частину статку, купці далі платили колишні великі податки, щоб ніхто не дізнався про те, що вони зазнають труднощів.
Джерело: focus.ua.
