Неділя, 25 Липня, 2021
ГоловнаГрошіУ XIX столітті купці платили податки добровільно

У XIX столітті купці платили податки добровільно

Важко повірити, але ще сто років тому заможні люди чесно декларували свої доходи, а податки платили сумлінно, оскільки отримували за це різні бонуси від держави.

До купецьких гільдій записували за доходами

Колись торговельний стан поділяли за професійною ознакою, проте стягувати податки було дуже незручно, бо доходи навіть в межах однієї професії були різними. Тому торговців і промисловців розділили на три купецькі гільдії – за рівнем доходів, незалежно від роду діяльності.

Найпрестижнішою вважалася перша гільдія, в якій перебували найзаможніші підприємці. Розмір їхнього статку мусив становити не менше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До цієї гільдії входили промисловці, фабриканти і великі купці.

До другої гільдії належало купецтво з доходами меншими – їхній статок починався з 20 тисяч рублів. Серед членів цієї гільдії були підрядники і власники невеликих крамниць. Третя гільдія була «найбіднішою» – щоб записатися до неї, потрібно було лише вісім тисяч рублів. Такі підприємці володіли лазнями, трактирами і займалися дрібною торгівлею.

Спочатку ніхто з торговельного стану розкривати свої доходи, а тим більше віддавати пристойну частину «кревно зароблених» грошей до державної скарбниці, не прагнув. Влада намагалася змусити купців платити податки будь-якими способами: і штрафували злісних неплатників, і «ганебні» списки вивішували, але купці все одно приховували доходи. І тоді уряд змушений був піти назустріч купцям, давши їм привілеї та пільги.

Тим, хто платив податки, належалися пільги

Список податків включав у себе чимало пунктів. Комерсанти, які торгували всередині імперії, зобов’язані були платити подати на транспортні шляхи, дороги і канали. Купці усіх гільдій платили державний збір «за купецькі книги» – ті, що використовували для податкової звітності. Також з торговців стягували податок, якщо вони відкривали «зайві» крамниці та лавки – митом не обкладалися лише три торговельні точки. Зате ті, хто займався виготовленням різної «машинерії», тобто апаратів і механізмів для фабрик, були звільнені від будь-яких зборів до державної скарбниці.

Право на отримання замовлень від держави і оренду держвласності отримували лише ті підприємці, які перебували у гільдії. Купцям першої гільдії можна було вести зовнішньоекономічну діяльність, володіти фабриками, заводами і морськими судами. Крім того, вони підвищували свій престиж – «першогільдійці» мали право їздити в кареті, запряженій парою коней. А це було предметом пекучої заздрості тих, хто був рангом нижче, – підприємці другої гільдії могли пересуватися тільки в колясці, запряженій одним конем.

Ще однією з пільг, яку отримували гільдійські купці, було звільнення від служби в армії. За певну плату сам купець, його сини і навіть наймані працівники могли уникнути призову на військову службу.

Честь була вищою за вигоду

Оскільки найбільше переваг давало членство в першій гільдії, багато які купці прагнули туди, іноді навіть завищуючи доходи і виплачуючи більше податків. Це було вигідно і державі, і самим купцям. Якщо ж купець втрачав частину статків, то він автоматично переміщався у гільдію нижчу. Для будь-якого підприємця це було кошмарним сном. В ті часи гідність була вищою за вигоду, тому часто, втрачаючи частину статку, купці далі платили колишні великі податки, щоб ніхто не дізнався про те, що вони зазнають труднощів.

Борис Михайлович Кустодієв. Купчиха за чаєм. 1918 рік.

Джерело: focus.ua.

Нове на сайті