Що таке Зелені свята і до чого тут Трійця: традиції, прикмети та заборони – коли будемо відзначати

Ключові тези:

• Зелені свята символізують завершення весни та початок літа і мають як християнське (П’ятидесятниця), так і дохристиянське коріння з обрядами прикрашання осель зеленню.
• Народні традиції включали поминання предків, молодіжні розваги, гойдалки, обряд «водіння куста» та уявлення про русальний тиждень.
• У християнстві Трійця (П’ятидесятниця) вважається днем народження Церкви, а зелень у храмах символізує життя, оновлення і Святого Духа.

Як святкували наші предки: народні обряди і прикмети

Цьогоріч Зелені свята припадають на 31 травня – саме на межу весни й літа. За словами етнографині Ярини Закальської, це дуже символічний збіг.

Вам буде цікаво:  Червона нитка на зап’ясті: модний талісман чи небезпечна пастка – що говорить церква

– Зелені свята означають завершення весняного періоду та початок літа. Це – рухоме свято, і припадає воно на 50-й день після Великодня, – розповідає дослідниця традицій.

Підготовка до святкування починалася ще у суботу, яку в народі називали Зеленою або Клечальною. Саме тоді жінки й дівчата вирушали збирати зелень і прикрашали нею оселі. У різних регіонах України цей звичай мав власні назви: на Поділлі та в центральних областях говорили: «клечати» хату, на Бойківщині й Гуцульщині – «замаювати», а на Слобожанщині – «заквітчати».

До оселі несли гілки клена, липи або берези – залежно від того, які дерева росли в місцевості. На долівку стелили лепеху, яку ще називали татарським зіллям. Також збирали чебрець, любисток, м’яту, полин.

– За ікони також клали зелень. І навіть сьогодні ця традиція подекуди зберігається – у церквах прикрашають ікони та подвір’я зеленими гілками і листям, – каже етнографиня.

Після свят це зілля не викидали. Його зберігали як оберіг, клали під подушки, заварювали чаї та відвари. Вважали, що воно наділене захисними властивостями.

Поминальні звичаї. Окреме місце на Зелені свята посідало поминання померлих. У народі вірили, що саме в цей час душі предків особливо близькі до живих. Люди прибирали могили, прикрашали їх зеленим гіллям.

– На Зелені свята також вшановували полеглих військових. Навіть у радянські часи, коли релігійні та народні традиції переслідувалися, люди все одно йшли прикрашати могили, – розповідає Ярина Закальська.

Вона додає, що на поминальні обіди в цей день готували коливо та непарну кількість страв. Вважали, що пара від страв насичує душі померлих. У деяких регіонах накривали великі столи просто біля кладовищ або в лісі неподалік.

Гойдалки і пошуки пари. Зелені свята були не лише часом молитви й поминання, а й молодіжних розваг. У багатьох селах встановлювали великі гойдалки – орелі. Молодь каталася на них, співала й знайомилася.

– Розгойдування на гойдалках мало сприяти хорошому врожаю. А ще це був спосіб для хлопців і дівчат знайти собі пару, – каже етнографиня.

Подекуди хлопці встановлювали так звану віху – високе дерево, прикрашене зеленню та стрічками. Між різними кутками села навіть виникали суперечки, чия віха вища та красивіша. Навіть ставили сторожів, щоб хлопці з іншого кутка або села не вкрали віху.

Водіння “куста”. Одним із найцікавіших обрядів Зелених свят було «Водіння куста», яке сьогодні внесено до списку нематеріальної культурної спадщини України. Нині традиція збереглася у селі Сварицевичі на Рівненщині.

Ярина Закальська розповідає, що для обряду обирали найгарнішу дівчину й повністю вкривали її зеленим листям так, щоб не було видно обличчя.

• Вона ходила боса, не мала права говорити або сміятися. Це чітко вказує на зв’язок із потойбічним світом. Разом із гуртом дівчат «куст» ходив від хати до хати, співаючи пісень і бажаючи врожаю та дощу. Це своєрідне літнє колядування, – пояснює дослідниця.

Заборони русального тижня. Зелені свята в народній уяві були тісно пов’язані й із русалками. Вважалося, що саме в цей період вони виходять із води та лісу. За повір’ями, русалками ставали душі дівчат, які померли неодруженими, нехрещені діти або ті, хто помер передчасно. Тому протягом русального тижня люди уникали купання, не ходили до водойм і дотримувалися певних заборон.

Наприкінці тижня проводили обряд проводів русалок – дівчата у вінках співали пісень і символічно прощалися з духами до наступного літа.

День народження Церкви: духовний зміст П’ятидесятниці

У християнстві Зелені свята – це П’ятидесятниця, одне з дванадцяти найбільших свят церковного року. Священик Василь Буйницький пояснює, що саме цього дня, після Вознесіння Христа, на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді вогненних язиків.

– Після Вознесіння Ісус Христос сказав апостолам чекати в Єрусалимі. І коли зійшов Дух Святий, вони почали говорити різними мовами і отримали мудрість від Господа, – говорить священик.

За його словами, прості рибалки, які не мали освіти, стали проповідниками, що понесли християнство у світ.

– Саме П’ятидесятниця вважається днем народження Церкви. Апостоли розійшлися по всьому світу з проповіддю про спасіння, – додає він.

Зелень у храмі та оселі. Василь Буйницький зазначає, що традиція прикрашати храми зеленню має глибоку символіку.

– Ми прикрашаємо храми зеленим на згадку про сходження Святого Духа. Квіти і зелень – це символ вічності й життя, – говорить отець Василь.

Священик наголошує: навіть якщо народні традиції мають дохристиянське коріння, сьогодні вони сприймаються як символ життя, Божого благословення та оновлення.

– Зелені свята називаються так тому, що все прикрашається зеленню. Все народжується, розквітає. Це символ життя, яке Господь дає людині, – каже він.

За словами священика, у Старому Заповіті П’ятидесятниця також була святом врожаю, коли люди приносили до храму перші плоди землі як подяку Богові.

– Ми й сьогодні дякуємо Господу за те, що Він показав дорогу до спасіння, – наголошує Василь Буйницький.

Наші експерти

 

Ярина Закальська – фольклористка, кандидатка філологічних наук. Популяризує українські традиції та звичаї.

Василь Буйницький – священик Православної церкви України, настоятель храму Святого Великомученика Дмитрія Солунського у селі Селище на Вінниччині. Проводить богослужіння і таїнства (хрещення, вінчання, сповідь, причастя), є духовним наставником для вірян своєї парафії.

Вам буде цікаво:

• Трійця наближається: звичаї, що йдуть із глибини століть
• Чому Трійця вважається одним із головних християнських свят