Ключові тези:
- Від складного старту до впевненого прориву. Після непростого початку турніру «Динамо» швидко набрало хід і почало впевнено перегравати суперників.
- Футбольна машина Лобановського. Завдяки дисципліні, тактиці та фізичній готовності команда демонструвала сучасний і домінуючий стиль гри.
- Фінал як кульмінація сили команди. У вирішальному матчі кияни впевнено обіграли мадридський «Атлетіко», підтвердивши свій клас на європейській арені.
Осічка на старті
Свій старт у 26-му розіграші Кубка володарів кубків київське «Динамо» розпочало 18 вересня 1985 року виїзним матчем проти нідерландського «Утрехта». І він виявився невдалим. За сім хвилин до фінального свистка кияни поступалися 0:2, і лише на 83-й хвилині дальній удар капітана Анатолія Дем’яненка скоротив відставання та залишив шанси на успіх.
Матч-відповідь у Києві зібрав понад 100 тисяч уболівальників, але почався з холодного душу — вже на 8-й хвилині де Крюйк довів загальний рахунок до 3:1 на користь гостей. Втім, далі помилок динамівці не припускалися. Блохін швидко відіграв один м’яч, Яремчук відновив інтригу, а в другому таймі Заваров і Євтушенко довели справу до розгромної перемоги.
«Київські університети» для «Університаті»
Румунська «Університатя» виглядала серйознішим суперником, але й тут легкої прогулянки не вийшло. Уже на 14-й хвилині Маріан Бику відкрив рахунок. Та цього разу кияни швидко відповіли — Олександр Заваров за дев’ять хвилин оформив дубль.
Пенальті наприкінці матчу трохи зіпсувало картину, але результативна нічия на виїзді залишала хороші шанси. У Києві ж усе вирішилося дуже швидко: Рац, Бєланов і Дем’яненко ще до 13-ї хвилини зробили 3:0. Далі — без шансів для гостей.
Так «Динамо» вийшло до чвертьфіналу, а невдовзі достроково стало чемпіоном СРСР, завершивши рік у чудовому настрої.
«Віденський вальс» киян
Після «Університаті» стало очевидно: «динамівська машина» набрала максимальні оберти. Наступним суперником став віденський «Рапід» — фіналіст попереднього розіграшу.
Але інтриги не вийшло. Перемога 4:1 у Відні та ще переконливіші 5:1 у Києві перетворили протистояння на демонстрацію сили. Бєланов забив тричі, Яремчук — двічі, ще по голу додали Рац, Яковенко, Євтушенко та Блохін.
Прощавай, Прага, до зустрічі в Ліоні!
У півфіналі проти празької «Дукли» все вирішилося ще в першому матчі — 3:0 вже до 37-ї хвилини після голів Блохіна (двічі) і Заварова.
Матч-відповідь перетворився на формальність. Я, десятирічний хлопчик, спостерігав за грою з трибун у Празі. Хотілося голів, але побачив лише один — пенальті Бєланова. Нічия 1:1 лише підтвердила очевидне: «Динамо» — у фіналі.
Вони грали лише на Перемогу
У фіналі в Ліоні проти мадридського «Атлетіко» кияни одразу нав’язали свій темп. Уже на 5-й хвилині Заваров відкрив рахунок. Команда діяла організовано, пресингувала і не залишала супернику шансів.
«Гол-віяло»
Другий м’яч, забитий Блохіним на 85-й хвилині, став справжнім шедевром — знаменитий «гол-віяло», побудований на швидких передачах. А за три хвилини Євтушенко поставив крапку — 3:0.
Результат на табло, Кубок — у «Динамо»
Як казав Валерій Лобановський, результат — на табло. «Динамо» вдруге в історії виграло Кубок кубків, подарувавши вболівальникам емоції, які не забуваються десятиліттями.
Читайте також:
