Марія Римик: жінка, що стала символом незламності та відданості Україні

В українській минувшині є постаті, які поклали своє життя за становлення української державності та незалежності. Радянська влада намагалася прибрати їхні імена з офіційних документів та духовної спадщини нашого народу. Але для істини характерна одна дуже важлива властивість — вона може вічно жити в пам’яті та серці цілого покоління.

Непересічна особистість у боротьбі України за свободу

Багато видатних імен зберігає пам’ять українського народу. Одне з них — Марія Римик — жінка, яка була зв’язковою Центрального Проводу Організації українських націоналістів (ОУН) та головнокомандувача Української повстанської армії (УПА) Романа Шухевича.

Про цю сміливу жінку відомо небагато. Зокрема про її життя та діяльність можна дізнатися з єдиного у своєму роді та унікального збірника спогадів «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», який видали ветерани українського підпілля в Нью-Йорку ще в 1976 році.

Навчання в гімназії сформувало незламний характер та силу волі

Марія Римик навчалася в Чортківській гімназії, що на Тернопільщині. Саме навчання стало тим провідником, яке проклало їй шлях до участі в національно-визвольному русі. На той час гімназія була світочем, в якому зароджувалася та формувалася українська ідея. Це був не просто навчальний заклад. Саме тут виховувалося покоління української молоді, яке згодом стало фундаментом національного опору. Для молодих людей, серед яких була і Марія, навчання в гімназії з простого отримання знань трансформувалося у щось більше та глибше. Навчання допомогло виховати характер та загартувати силу духу. Марія мала змогу навчатися (у той час така чудова можливість випадала не кожному) та всі шанси на щасливе майбутнє. Але дівчині цього було замало. Вона вирішила вчинити інакше і обрала небезпечне життя у підпіллі заради свободи свого народу.

У спогадах, виданих учасниками української визвольної боротьби ім’я Марії Римик стоїть поруч із тими, хто пройшов найважливіше випробування в житті — випробування на вірність Україні. Автори наголошують, що учасники українського підпілля «згинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта». Ці рядки говорять про те, що тендітна дівчина-гімназистка стала на одну стезю із бувалими воїнами, на ту стезю, з якої майже не було шансів на порятунок та вороття.

Автори збірника називають Марію Римик людиною з «кришталевим характером». Для діячів-підпільників, які чи не щодня дивилися в очі смерті та гралися із небезпекою, це означало такі чесноти як чесність, душевну чистоту та незламність. На Марію можна було покластися у будь-який час та у будь-якій ситуації. Її внутрішню силу та чистоту намірів не змогли знівечити ні війна, ні вороги. А незламність її духу порівнювали саме з кришталем.

Зв’язкова Шухевича — майстриня перевтілень та таємниць

Марія Римик була не просто учасницею підпільного руху України. Завдяки якостям свого характеру вона змогла посісти серед учасників ОУН чільне місце. Те, що жінка змогла стати зв’язковою Центрального Проводу ОУН, а саме головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича, свідчило про те, що їй довіряють. Така робота вимагала від неї неабиякої сміливості. Марія не мала права на помилку та страх.

Наталка, Марія, Маруся — саме під такими псевдонімами працювала Марія Римик. Її діяльність в УПА вимагала неабиякої конспірації, тому без використання псевдонімів ніяк не обійтися.

Існує думка, що Марія була звичайним кур’єром. Але це не так. Той факт, що вона працювала зв’язковою Шухевича робило її неабиякою здобиччю для спецслужб Радянського Союзу. Вона була людиною, яка володіла великим об’ємом дуже важливої та секретної інформації, тому мала добре приховувати свою особистість. Марія стала справжнім майстром вигадування різноманітних легенд для конспірації. Вона мала гарну фізичну форму, адже могла пройти пішки багато кілометрів, заночувати в лісі просто неба. Не секрет, що Марія постійно відчувала напругу, тому що бути викритою — означає провал не лише для неї, а й для її однодумців. Тому жінка добре володіла і акторською грою та вміла гарно перевтілюватися: зараз вона торговка на базарі, а в іншу хвилину вишукана пані. Вона як ніхто вміла стати невидимкою, розчинитися у натовпі і з’явитися у необхідному місці в слушний час. Марія мала завжди пам’ятати усі знаки та символи: правильно їх інтерпретувати та передавати далі. Звичайна свічка у вікні могла, наприклад, символізувати початок операції чи зміну перебігу подій. Все це треба було помічати та брати до уваги.

Із забуття — у безсмертя!

В селі Жуків, що на Тернопільщині, 23 січня 1947 року в нерівному та кривавому бою з радянськими спецслужбами (Міністерство державної безпеки) разом з іншими українськими підпільниками загинули засновник контррозвідки, очільник служби безпеки ОУН Микола Арсенич та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик.

Радянська влада не зупинилася лише на їхньому фізичному знищенні. Машина СРСР також запустила і їхнє вбивство в інформаційному просторі. Архіви знищувалися або були засекречені. Радянська влада намагалася заплямувати ці особистості, перетворити героїв на ворогів, як це завжди велося. Натомість збірник спогадів «Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти: Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики» став чи не єдиним осередком правди та історії тих часів.

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році сторінки з життя Марії Римик та її однодумців не поспішали відновлювати. Деякий час по інерції Радянського Союзу архіви були засекречені. Але після ухвалення в Україні низки законів, таких як «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», 1991 рік, «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», 2015 рік, «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», 2025 рік — крига потроху скресла. Але оскільки Марія Римик була майстринею конспірації, інформації про її життя все ж  збереглося не так багато. Це характеризує її діяльність з позитивного боку, адже учасниця підпільного руху і має бути такою — скромною і непомітною для загалу, але дієвою та продуктивною у своїй роботі та боротьбі.

По матеріалам сайту: https://leopolis.news