Ключові тези:
Термін квінейджер з’явився у Британії, поєднавши два значення: квін – королева і ейдж – вік.
– Ідея проста: жінка 45-65 років – це не «після» і не «ну вже», не «бальзаківський вік». Це зрілість зі своїм темпом, досвідом і правом бути собою. Не про корони, а про гідність щодня. Мені – 57. Я постійно вчуся, онлайн і офлайн, беру супервізії, читаю, пробую нові підходи в роботі й житті. Кажу це не для того, щоб розказати про себе, а щоб назвати те, що давно відчуваємо ми – дорослі жінки з живою цікавістю до життя. І нам потрібне слово, яке це фіксує без зменшень і ярликів, – пояснює Людмила Осауленко.
Вам буде цікаво: Психологічне цькування на роботі: що робити і куди звертатися
Тож слово «квінейджерка» допомагає жінкам говорити про вік без сорому, планувати життя далі, а не «доживати», пояснювати свої потреби і темп, а також знімати старий стереотип, де зрілість дорівнює згасанню.
Термін популяризувала британська журналістка Елеонор Міллс, яка побачила знайому багатьом картину: після 45 жінок у публічному полі наче стає менше, хоча відповідальності і впливу у них – більше. Вона започаткувала спільноту, яка заговорила про те, що середина життя – це новий етап, а не шлях до його фіналу.
Нова вікова кваліфікація від ВООЗ виглядає так:
– Отже, 55 чи 60 – це не старість. Це – середина дороги. Період, коли досвід уже працює на нас, а енергії при правильному догляді достатньо для навчання, праці, подорожей, нових стосунків і проєктів. Отже, сюди входять і 60, і 70, – наголошує психологиня.
Старіння — не перемикач, який в одну мить переводить людину з одного типу віку в інший. Це – природній і поступовий процес. На нього впливають гени, спосіб життя, стрес і середовище.
Людмила Осауленко зробила кілька корисних висновків і пропонує свої поради жінкам зрілого віку. Вони будуть актуальними і для чоловіків.
– Це не про «бути молодшою». Це про «залишатися живою у своєму віці», – підсумовує еспертка.
Вона також пропонує способи, які допомагають долати стрес і життєві труднощі. Це називається копінгом.
– Копінг – це способи, якими ми справляємося з труднощами. Не ігнорування реальності, а опори, що допомагають не ламатися. У буднях війни працюють прості правила. Це не «усміхайся попри все». Це нормальна самодопомога, яка дає сили жити і допомагати іншим, – розповідає психологиня.
Людмила Осауленко – клінічний психолог, психотерапевтка, травматерапевтка, нейропсихолог з Дніпра. Працює з дорослими, підлітками, дітьми та парами.
Читайте також:
Якщо ваша квартира була приватизована або придбана багато років тому, варто перевірити одну важливу річ.…
Влітку будинок може нагрітися так, що навіть вентилятор уже не рятує. Але для боротьби зі…
Середня пенсія в Україні станом на 1 липня 2026 року становить 7 273 гривні. Водночас…
У соцмережах та месенджерах знову розганяють панічні повідомлення про «тотальний контроль» закордонних рахунків українських громадян.…
Уряд ухвалив важливі зміни щодо порядку видачі та термінів дії посвідчень водія. Відтепер для різних…
Через війну українці втрачають документи на квартири, будинки та інше майно під час евакуації, обстрілів…