Ключові тези:
- Синдром дефіциту уваги та гіперактивності — не лише дитяча проблема, у багатьох він зберігається й у дорослому віці.
- СДУГ можна контролювати за допомогою правильної діагностики, лікування та зміни способу життя.
Що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності?
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічний розлад, пов’язаний з особливістю роботи головного мозку. Він виникає в дитинстві, але без лікування або належної корекції часто зберігається й у дорослому віці. Основними його проявами є гіперактивність, імпульсивність, проблеми з самоорганізацією та концентрацією уваги.
Вам буде цікаво: Ці 7 продуктів викликають алергію найчастіше: страждають і дорослі, і діти
Цей синдром був виділений як окреме захворювання лише у 1980 році. Тому його причини, форми та прояви ще активно вивчаються. Раніше вважалося, що в підлітковому віці симптоми синдрому з часом зникають або стають менш вираженими, але сьогодні медики визнають, що мінімум у третини пацієнтів патологія зберігається протягом усього життя. У дорослих людей синдром може спричиняти труднощі в соціальних і сімейних відносинах, формувати низьку самооцінку, а також провокувати розвиток тривожності і депресії.
Чому виникає синдром?
До поширених міфів про синдром належить переконання, що його розвиток у дитинстві може бути спровокований особливостями виховання, наслідками вакцинації або великою кількістю цукру в раціоні. Але сьогодні основними причинами виникнення синдрому вважаються:
- генетична схильність (приблизно у 70 відсотках випадків синдром передається від батьків або близьких родичів);
- наслідки черепно-мозкових травм;
- біохімічні особливості організму (порушення вуглеводного обміну; дисбаланс нейромедіаторів — дофаміну, серотоніну).
Також деякі дослідники вважають, що спровокувати розвиток синдрому можуть хронічний стрес і важкі переживання в ранньому дитинстві.
Як проявляється СДУГ у дорослих?
Симптоми можуть мати різну інтенсивність, але найчастіше проявляються так:
- труднощі з концентрацією, забудькуватість, постійні відволікання;
- проблеми з плануванням, завершенням справ і тайм-менеджментом;
- внутрішня напруга, гіперактивність, неможливість розслабитися;
- хаос у побуті, складнощі з підтриманням порядку;
- емоційна нестабільність, імпульсивність, дратівливість;
- проблеми у міжособистісних і професійних стосунках.
З часом ці труднощі накопичуються, викликаючи хронічний стрес, почуття провини та втрату контролю над життям. Саме тому СДУГ у дорослих часто стає основою для інших психічних розладів.
Як розпізнати синдром у близьких?
У повсякденному житті про можливий СДУГ можуть свідчити:
- постійна втрата ключів, телефону, документів;
- забування важливих зустрічей;
- систематичні порушення ПДР;
- імпульсивні покупки або азартні захоплення;
- звичка перебивати співрозмовників;
- використання чужих речей без дозволу;
- часті форс-мажорні ситуації через неуважність.
Важливо: про СДУГ говорять лише тоді, коли симптоми тривалі, систематичні та істотно знижують якість життя в різних сферах
Яке лікування призначають?
Діагностикою синдрому у дорослих займається психолог, психотерапевт або психіатр. Фахівець використовує різні психологічні тести для оцінки симптомів синдрому. Важливо також виключити інші захворювання і стани зі схожими проявами: депресію, тривожний розлад, порушення сну, дисфункцію щитовидної залози, залежності.
Додатково можуть бути рекомендовані МРТ головного мозку, електроенцефалографія, ультразвукова доплерографія судин та інші обстеження.
Лікування призначається в кожному випадку індивідуально і залежить від типу СДУГ, вираженості симптомів і наявності інших розладів. Зазвичай застосовуються медикаменти (ноотропні препарати, антидепресанти, антиконвульсанти) і психотерапія (когнітивно-поведінкова, сімейна), що допомагає пацієнту навчитися керувати проявами синдрому, розвинути навички соціальної взаємодії та самоорганізації, підвищити впевненість у собі. Також рекомендовано аутогенні тренування та здоровий спосіб життя: дотримання режиму праці й відпочинку, повноцінний сон, збалансований раціон, регулярні фізичні навантаження (зарядка, йога, плавання, біг).
Наші експерти
Ігор Шибко, лікар-психіатр вищої категорії з багаторічним стажем.
Читайте також:
