Ключові тези:
Слово «пенсія» – одне з найпопулярніших у світі. Пенсійна система та соціальне забезпечення стали невід’ємною частиною життя у цивілізованих країнах. Сьогодні кожна людина може розраховувати на підтримку держави на схилі років. Однак так було не завжди: історія пенсій налічує сотні років та пов’язана з військовими реформами, політикою та економікою.
Пенсійна система, як соціальний інститут, зародилася досить давно. Вже у Римській імперії існували перші пенсії для легіонерів — їм надавали землю, захоплену внаслідок воєн. Ці виплати вважатимуться однією з перших форм соціального забезпечення. Деякі історики зазначають, що саме такі пенсії та соціальна допомога стали однією з причин кризи та краху Римської імперії.
У Європі спочатку пенсії розглядалися як «монарша милість» за службу трону, а не як обов’язок держави. Пенсійне забезпечення діставалося небагатьом, причому найчастіше тим, хто й так не бідував. Вік при призначенні виплат не мав значення.
Першим офіційно запровадив державну пенсійну систему у 1889 році канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк. Його пенсійна реформа передбачала солідарні пенсії для всіх працюючих, що базуються на соціальному страхуванні та внесках роботодавців та працівників. Незабаром пенсійне законодавство прийняли Великобританія та Австралія, а США створили свою систему лише у 30-ті роки ХХ століття.
У Російській імперії зачатки пенсійної системи з’явилися за Петра I, а повноцінне пенсійне законодавство — за Миколи I. Перше державне пенсійне забезпечення отримували військові, їхні вдови та чиновники.
Поступово пенсійне право поширилося на нижчих службовців, викладачів державних навчальних закладів, медичний персонал, інженерів і майстрів. З 1913 року державні пенсії стали призначати робітникам промислових підприємств та залізниць. Однак селяни залишалися без пенсійного забезпечення та могли розраховувати лише на свої заощадження та допомогу сім’ї.
Після революції більшовики скасували царські пенсії. Довгий час пенсійне забезпечення у СРСР поширювалося лише на вузькі категорії населення. В 1918 пенсії призначалися інвалідам Червоної армії, в 1923 – старим більшовикам, а до 1937 право на державні виплати отримали всі міські робітники і службовці.
За Сталіна максимальна пенсія становила 300 рублів, що було приблизно чвертю середньої зарплати. Більшість пенсіонерів отримували 40-60 рублів, і прожити на такі суми без допомоги сім’ї було неможливо.
Серйозні зміни принесла пенсійна реформа 1956 під керівництвом Микити Хрущова. Середній розмір пенсій за віком зріс більш як удвічі, за інвалідністю — у півтора рази. Саме Хрущов “дав пенсії колгоспникам”: вони почали отримувати однакову виплату – 12 рублів на місяць. 1973 року пенсії підвищили до 20 рублів, а до 1987 року — до 50 рублів.
У СРСР існували привілейовані категорії пенсіонерів. Насамперед це були військові пенсіонери та власники персональних пенсій.
Персональна пенсія союзного значення дорівнювала 250 рублям, республіканського — 160, місцевого — 140. Крім того, таким пенсіонерам щорічно виплачували додаткові суми на оздоровлення.
Сьогодні пенсійна система багато в чому зберегла межі минулого. Існує різниця між забезпеченими пенсіонерами та тими, хто ледве зводить кінці з кінцями. Експерти прогнозують, що пенсійні реформи найближчими роками кардинально змінюватимуть систему соціального забезпечення, а майбутнє пенсій багато в чому залежить від економіки та демографічної ситуації.
Зараз читають:
Після руйнування Каховської ГЕС замість пустелі утворився найбільший у Європі вербово-тополевий ліс, відновилися річки та…
Очищення – перший і один із найважливіших етапів у догляді за шкірою. Саме з нього…
Позивачка довела у суді порушення банком її прав, але отримала лише частину компенсації. Яку суму…
Чи заплановано до завершення 2025 року додаткове підвищення пенсій українцям і коли буде наступна індексація…
Прожитковий мінімум можуть «прив’язати» до реальних витрат. Мінсоцполітики пояснило, для чого це потрібно.
23 вересня загалом в Україні ще збережеться тепла суха сонячна погода. Температура повітря становитиме днем…