Статті

Таємниці ядерного вибуху на Харківщині: експеримент, про який замовчували

Ключові тези

СРСР використовував ядерну зброю у війні, а й у ” мирних ” експериментах, найчастіше проведених на цивільних і військових без їхньої згоди чи належного захисту.
Операція “Смолоскип” (1972, Харківська область) – це засекречений підземний ядерний вибух, офіційно представлений як спосіб ліквідації аварійної свердловини, але який призвів до радіаційної та екологічної шкоди для місцевих жителів, про яку десятиліттями замовчували.
Радянська (а потім і російська) політика замовчування спотворення наслідків радіаційних катастроф продовжує впливати на пам’ять, здоров’я та права постраждалих без офіційного визнання та компенсацій.

Ерефія оголосила себе правонаступником СРСР. А як «неохайно» поводився СРСР з ядерною енергією (мирною і не дуже), ми з вами знаємо. Дещо знаємо, але далеко не все.

Дрібниці життя по-радянськи

Про вбивчий мирний атом на ЧАЕС розповідати не буду. Коротко – про маршала Жукова, який у 1954 році став керівником і організатором ядерного експерименту над громадянами СРСР.

Так ось, у 10 класі (це був 1970 рік) у нас був військовий керівник. Хворобливий, кволий такий капітан, пам’ятаю, звали його Веніамін, а ми, зрозуміло, дали йому прізвисько Венік. Він вчив нас розбирати і збирати СКС-карабін Симонова і розповідав, що злісні НАТОвські яструби сплять і бачать, як би наше щасливе дитинство зіпсувати атомною бомбою. А потім, вже в 2004 році, сильно постарілий Венік прийшов до мене, тоді журналіста, шеф-редактора популярної обласної газети. І сказав, що, оскільки закінчився півстолітній термін підписки про нерозголошення, він хоче розповісти, що на Тоцькому полігоні (Оренбуржжя) був у вересні 1954 року учасником і став жертвою військових дослідних навчань з практичним застосуванням ядерної зброї та залученням до експериментів військових і цивільних осіб.

Довідки показав. Загальна кількість військових у ролі піддослідних кроликів становила близько 45 тисяч — солдати, офіцери, медики, техніки, персонал полігону, спостерігачі. До 15 тисяч військовослужбовців були введені в епіцентр через кілька годин після вибуху, в зону сильної радіації. Опромінення отримали тисячі людей, але офіційна статистика щодо кількості смертей і хвороб від радіації засекречена або занижена. За даними деяких військових медиків, від однієї до двох тисяч осіб отримали небезпечні дози радіації. Також постраждало місцеве населення, в тому числі жителі сіл в радіусі 50 кілометрів, які не були евакуйовані.

Що сталося? Та «дрібниці життя»: над ними на висоті 350 метрів підірвали ядерну бомбу з тротиловим еквівалентом у 40 кілотонн (в Хіросімі й Нагасакі було по 20 кілотонн). Дезактивацію техніки та обмундирування не було проведено.

Жуков подякував усім учасникам за майстерність, стійкість і мужність, роздав медальки. Колеги мого колишнього вчителя, які отримали, крім них, ще й велику дозу, незабаром померли в муках. Теж «дрібниці життя» за тими мірками, які зараз ерефія успадкувала від СРСР. Везучий Венік вижив, з купою болячок його було комісовано з армії, влаштувався у школу. Ох і матюкав Жукова осмілілий до 2004 року Венік.

«Смолоскип» під Харковом

Це була «Операція Сніжок». А чи знаєте ви, що 1972 року, в липні, тобто рівно 53 роки тому, була проведена «Операція Смолоскип»? Не в якомусь там занюханому Оренбуржжі, а у нас, в Україні, біля села Хрестище Красноградського (нині Берестинського) району Харківської області (це неподалік від Полтавщини). Ядерний пристрій потужністю в тротиловому еквіваленті майже 4 кілотонни було опущено на глибину майже 2,5 кілометра і там підірвано. Для чого?

Там декількома роками раніше було знайдено найбагатше газове родовище, але коли пробурили 2,5 кілометра, на поверхню під величезним тиском з однієї зі свердловин вирвався газоконденсат. Загинули два бурильники. Щоб уникнути масового отруєння людей, «людяна» влада, не домігшись ефекту від завалювання свердловини бетонними плитами, вирішила чиркнути сірником. Над землею піднявся вогняний стовп висотою у кілька десятків метрів. Рік гудів газ, що згорав.

Це, до речі, окрема тема: гудіння було низькочастотним, воно потрапляло і в інфразвуковий діапазон частот. Навіть якщо гудіння чується як звичайний низький звук (наприклад, як літак, що летить далеко), в ньому присутні й інфразвукові складові. А саме вони, не чутні вухом, у людей викликають головний біль, відчуття тиску, роздратування, порушення сну. В одному із найзагадковіших місць на Землі – Бермудському трикутнику, нерідко виявляли справні океанські судна, на ходу, але без екіпажу.

Одна з реальних версій: океан тут генерує інфразвук, екіпаж божеволіє і вистрибує за борт. Зрозуміло, інформації про те, чи постраждали українські селяни від тривалого впливу інфразвуку, немає. Ну, так, це ж, типу, ті ж дрібниці життя, адже інформації зовсім немає і про постраждалих від наслідків підземного ядерного вибуху. Під свердловину зробили бічний підкоп, а сила атома повинна була зрушити породу і припинити подачу газу. Про людей «подбали»: їм сказали виставити посуд із сервантів. А ще порадили: коли трухне земля, треба стояти навшпиньки, щоб ноги пружинили і цілими залишилися. Трухнуло і факел згас. На кілька хвилин. Зі свердловини вирвався гриб, вгору полетіла порода, а потім знову стовп вогню – на півтори сотні метрів. Свердловину вдалося закрити ще через рік класичними методами.

Місцевих жителів із декількох сусідніх сіл перед самим проведенням цього суворо засекреченого експерименту евакуювали на короткий термін і швидко повернули. Учасникам заборонялося розголошувати деталі. Екологічні та радіаційні наслідки довгий час залишалися мало вивченими. Дещо почало прояснюватися з 1993 року, коли в Україні була створена спецкомісія. Виявилося, що в колодязях тієї місцевості надовго зникла вода, кури перестали нестися, перестали давати молоко корови, у них почастішали викидні, порушення росту у молодняка. Зрозуміло, що невдалий екскремент (це не друкарська помилка) призвів до зростання онкозахворювань, хвороб крові та органів дихання серед місцевих жителів: адже після вибуху разом із газом повітря наповнили радіонукліди. Багато хто пізніше став інвалідами, але не отримав офіційного визнання як потерпілі від радіації. Класика жанру: «Захворів Трохим? Ну і ….»

Вас також можуть зацікавити новини: