Статті

Гліоми і астроцитоми: у чому різниця і які шанси на одужання?

На порталі medclinic.info можна знайти інформацію про сучасні методики скринінгу та комплексного лікування, що допомагає пацієнтам швидше отримати доступ до консультацій і необхідних обстежень. Багато хто саме через medclinic.info потрапляє на мультидисциплінарні консиліуми, де онкологи й нейрохірурги обговорюють індивідуальні плани лікування для кожного випадку.

Розуміння різниці між цими поняттями й оцінка прогнозу суттєво впливають на вибір терапевтичної стратегії та ступінь психологічної підтримки пацієнта.

Що таке гліоми й астроцитоми

Гліоми — це група пухлин, які виникають з клітин глії (підтримувальних клітин нервової тканини). Астроцитоми відносять до підтипу гліом, що походять із астроцитів:

гліоми можуть розвиватися з різних типів гліальних клітин та мають різний ступінь злоякісності;
астроцитоми утворюються виключно з астроцитів і класифікуються за шкалою WHO від I до IV;
гліобластома є найагресивнішою формою гліоми (градус IV);
астроцитома I–II ступеня вважається низькозлоякісною з відносно кращим прогнозом;
анапластична астроцитома III ступеня належить до високозлоякісних уражень.

Кожен із типів потребує індивідуального підходу щодо термінів оперативного втручання й комбінації терапій.

Класифікація та гістологічні особливості

Визначення типу пухлини ґрунтується на біопсії та імуногістохімічному аналізі. Основні категорії:

низькозлоякісні гліоми (градус І–II): уповільнений ріст, найкраща відповідь на хірургічне лікування;
високозлоякісні гліоми (градус III–IV): агресивне зростання, необхідність хіміо- та променевої терапії;
астроцитома градації I (піліоцитарна): найкращий прогноз серед астроцитом;
астроцитома градації II: ризик малігнізації з часом;
гліобластома (градація IV): середня виживаність близько 12–15 місяців;

Генетичні маркери (IDH-мутації, MGMT-метилювання) допомагають прогнозувати терапевтичний відгук і тривалість виживання.

Методи діагностики

Своєчасна діагностика є ключем до успішного лікування. До стандартних обстежень належать:

МРТ із контрастуванням для оцінки розмірів, локалізації та васкуляризації пухлини;
КТ головного мозку при протипоказаннях до МРТ;
біопсія з подальшим гістологічним та молекулярним аналізом;
ПЕТ із фтордезоксиглюкозою для визначення активних злоякісних зон;
неврологічне обстеження для оцінки функцій головного та спинного мозку.

Цей комплекс заходів забезпечує точність класифікації та планування лікування.

Лікувальні підходи

Сучасний протокол лікування включає поєднання трьох «китів»:

хірургічне видалення пухлини з максимально можливою резекцією без ураження функціональних зон;
променева терапія (стереотаксична або фракційна) для контролю локального росту;
хіміотерапія (темозоломід, інноваційні мішені) для пригнічення залишкових клітин.

Доповненнями можуть бути таргетна та імунотерапія, участь у клінічних випробуваннях нових препаратів.

Прогноз та фактори виживаності

Виживаність залежить від кількох ключових характеристик:

ступінь злоякісності: низькозлоякісні гліоми мають 5-річну виживаність до 70%;
вік і загальний стан пацієнта: молодші пацієнти переносять терапію краще;
повнота резекції пухлини: повна резекція пов’язана з продовженням ремісії;
молекулярно-генетичний профіль: наявність IDH-мутацій покращує прогноз;
час від початку симптомів до встановлення діагнозу: рання діагностика підвищує шанси на успіх.

Астроцитоми I–II ступеня мають кращий прогноз, ніж гліобластоми, але потребують регулярного моніторингу на випадок малігнізації.

Висновки

Різниця між гліомами та астроцитомами полягає в походженні клітин та ступені злоякісності, що визначає тактику лікування та очікуваний прогноз. Своєчасне звернення до фахівців, біопсія та молекулярний аналіз дозволяють індивідуалізувати терапію й максимально підвищити шанси на одужання. Найбільш успішні результати досягаються при мультидисциплінарному підході, що включає хірургію, хіміо- та променеву терапію, а також новітні методики таргетної та імунотерапії.

Ліцензія МОЗ зг. Наказу МОЗ №155 від 16.02.2017р.

*на правах реклами