Свято покликане зберегти давні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Проте у фахівців виникають запитання до самої назви свята: день вишиванки. Чому не вишитої сорочки? Адже слово «вишиванка» не було притаманне нашим предкам. Воно належить до новітнього словотвору та не відображає давню традицію. Відтак етнографи ним не послуговуються. Так само, як і не сприймають нібито народний одяг у стилі шароварщини, яким підмінюють справжню українську традицію та мистецтво вишивання. Чому важливо відрізняти одне від іншого?
Віра Чипурко зі Львівщини понад тридцять років досліджує вишиті сорочки. Її книга «Чорноцвіт» присвячена монохромним, тобто однокольоровим сорочкам Надбужанщини. Дослідниця каже, що давні сорочки її краю знищували час, радянська влада і нащадки. Хоча останні це робили й несвідомо.
– Мені вдалося відтворити орнаменти деяких з них по світлинах, якісних і не дуже. Частково це замальовки з моїх етнографічних пошуків, результат роботи з музейними експонатами і дослідження матеріалу з приватних колекцій. І тепер у цьому виданні ніби велика родина зібралася в одній хаті, – розповідає Віра Чипурко.
У книзі авторки описано крій та орнаменти шістдесяти сорочок. Вона зуміла зробити розкладки схем понад чотирьохсот візерунків.
Чорно-біла надбужанська вишивка отримала назву від регіону навколо річки Західний Буг. Місцеві жінки мали доступ до закордонних журналів, тому слідкували за європейською модою. Відтак на українських вишитих сорочках можна знайти візерунки з німецьких і французьких видань XVII століття.
Для наших пращурів вишиті сорочки, у першу чергу, сприймалися як одяг. А він був святковий і буденний. Звісно, що буденні речі були простішими. А святкові, наприклад. для весілля, намагалися якнайбільше прикрасити, тому вишивали.
– Спочатку сорочки не були вишитими. Але в людей існував страх, що через шви до тіла може проникнути щось лихе і недобре. Тому почали вишивати різні оберегові кривульки. Лише згодом це перетворилося на ремесло прикрашання одягу. Тому традиційно вишивали ту частину, яка не прикривалася іншим предметом гардеробу, наприклад, камізелькою (безрукавкою, жилеткою – авт.), – говорить етнографиня.
За її словами, символічна вишивка найбільш характерна Хмельниччині та Дністровському регіону загалом. Місцеві орнаменти часто відсилають до міфологічних джерел. Проте у більшості випадків українська вишивка є просто способом декорування.
– Кожне село мало свою особливість у вишиванні. Більше того, кожна жінка прагнула бути індивідуальною, не схожою на сусідку. Але для українців були приписи, що вони не можуть одягатися, як князь або пан, – наголошує Віра Чипурко.
І додає, що популярні сьогодні сорочки, які вишиті «білим по білому», насправді є найдавнішою вишивкою. Йдеться про час, коли фарбування ниток ще не було доступним.
Нині, коли інтерес до всього давнього і народного особливо високий, можна зустріти випадки, коли одягають сорочки, які вишивали ще прабабусі. Таким чином люди намагаються повернути їм життя. Хтось використовує клаптики вишивок, які збереглися, аби задекорувати сучасний одяг. Але етнографи закликають не робити цього.
Давні сорочки носити не прийнято. Вони – не просто предмет бабусиного гардеробу, який став до лиця онуці. Ці речі – артефакти, які повторити неможливо. Адже в сучасних умовах малоймовірно виготовити давню тканину та відтворити вишивку за допомогою колишніх матеріалів.
Етнографи наполегливо просять берегти такі сімейні знахідки, щоб передати майбутнім поколінням. Інакше у наших нащадків немає шансу побачити давню українську вишиту сорочку в оригіналі. Для вжитку варто використовувати репліки. Сучасна сорочка, на якій скопійовано орнамент зі старої бабусиної скрині, може нести ту ж символіку.
У студентські роки, згадує етнографиня, вона разом з іншими студентами активно пропагувала народні вишиті сорочки, аби продемонструвати, що вони не такі, які масово шило радянське виробництво. І сьогодні, переконує вона, високий ризик знову скотитися до шароварщини і замінити нею своє справжнє минуле.
– Ми тоді носили вишиті сорочки, показували людям, що є різниця між ними і тією нав’язаною шароварщиною. Український костюм у період радянського союзу – це не народний одяг. Це викривлене бачення. Насправді, одяг наших предків був більш різноманітний. Останніми роками в Україні масово твориться нова шароварщина. Хтось зловив кон’юнктуру, пропагує, народ сприймає. Але ми рухаємося не туди. Треба розуміти, що через три роки ці сорочки сховають у шафу і будуть соромитися їх. Тому треба виховувати у людей смак, – каже вона.
Поняття «шароварщина» пов’язують із шароварами – широкими штанами, які носили козаки та чоловіки у деяких регіонах України. Але цей образ настільки спотворений, що ніяк не відображає справжню українську культуру. Радянська влада не змогла просто її заборонити, тому спростила до невпізнанності. Червоні атласні широкі штани, квіти нереально яскравих кольорів, нехарактерні візерунки і неприродне поєднання барв – все це з дешевих штучних тканин, з блискітками та пластмасовими квітами у вінках.
Якщо подивитися на архівні світлини, на експонати музеїв, на картини давніх художників – такого одягу українці не носили. А заміжня жінка у вінку? Це – нонсенс для нашої культури. А сценічні образи вокальних і танцювальних колективів активно використовують такі костюми. Таким чином, цілі покоління увібрали в себе викривлене бачення української традиції, зокрема, і вишитих сорочок. Тому нині так багато вишивки, яка зовсім не дбає про народну пам’ять, яка несе у собі тільки сумнівний декор і швидко втрачає актуальність.
– Надихайтеся прикладами давньої вишивки. А якщо створити або придбати репліку давніх зразків, то вартість цієї роботи буде тільки рости, і це не тільки про гроші, – підсумовує Віра Чипурко.
Віра Чипурко зі Львівщини понад тридцять років досліджує вишиті сорочки. Її книга «Чорноцвіт» присвячена монохромним, тобто однокольоровим сорочкам Надбужанщини.
Художню вишивку вивчала в Львівському коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Старовинні орнаменти почала замальовувати ще студенткою.
Читайте також:
Нові виплати для пенсіонерів: хто зможе отримувати щомісяця базову соціальну допомогу
Оголошено про видачу грошових ваучерів певним категоріям громадян. Хто саме може отримати грошову допомогу.
Частина українців у травні не зможуть подати показання лічильників. Кому доведеться платити за комуналку більше.
Частина українців можуть отримати гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування. Куди звертатися.
Частині пенсіонерів в Україні підвищать пенсію. Пенсійний фонд назвав розмір підвищення й умови його отримання.
Росія продовжує завдавати удари по Україні. У Генштабі ЗСУ детально розповіли про ситуацію на фронті…