Шостий тиждень Великого посту завершується в неділю великим церковним святом – Входом Господнім в Єрусалим.
Христос прямував до Єрусалима, щоб виконати обітницю про Спасителя світу, дану Богом першим людям у раю. Єврейський народ очікував Месію протягом довгих тисячоліть. Земне служіння Христа наближалося до завершення: наближався час Його великих страждань і хресної смерті заради спасіння всього людства.
Напередодні святкування Входу Господнього в Єрусалим, у суботу, Церква згадує дивовижну подію євангельської історії: воскресіння Лазаря Чотириденного. Ісус Христос воскресив Свого друга Лазаря, який уже чотири дні лежав у гробі.
Чудо воскресіння Лазаря
Це диво за кілька днів до Своєї смерті Христос явив не випадково. Він знав, що настають Його останні дні. Знав, що багато хто відречеться від Нього. Бажаючи зміцнити віру Своїх учнів, дарувати їм надію на життя вічне, Господь являє Свою божественну силу, якій кориться смерть. Чудо воскресіння стало прообразом прийдешнього Воскресіння Христового, а разом з тим і подальшого загального воскресіння мертвих при Другому пришесті Спасителя на землю.
З Віфанії до Єрусалима Господь вирушив верхи на молодому віслюку. Безліч народу вийшло назустріч Йому, вигукуючи: «Осанна! Благословенний той, хто прийде в Ім’я Господнє!» Люди знімали з себе одяг і вистилали шлях Спасителю, інші зрізали пальмові гілки, несли їх у руках і кидали по дорозі.
Народ окрилило диво воскресіння Лазаря. Люди були готові вірити, що перед ними справді Месія, про якого сповіщали пророки, Спаситель, який прийде, щоб позбавити єврейський народ від рабства і влади іноземних царів. Однак мало хто з тих, хто зустрічав Христа хвалебними вигуками на дорозі до Єрусалима, був готовий прийняти істинне спасіння, яке приніс людям Господь: визволення від рабства гріха і смерті.
Не всі змогли прийняти ці дари божественної милості і зрозуміти, що не для земного царювання прийшов Господь. Пройде зовсім небагато часу, і захоплене «Осанна» зміниться на жорстоке й нещадне «розіпни, розіпни Його!»
Наблизившись до Єрусалима, Спаситель зі скорботою дивився на нього. Він заплакав про святий град, бо знав, що народ відкине Сина Божого і загине, як гине все, що відкидає джерело вічного життя, а місто буде зруйноване.
Вербна неділя
У Православній Церкві свято Входу Господнього в Єрусалим називається ще Неділею Ваїй – від звичаю зустрічати це свято з гілками фінікової пальми, вайї. У нас пальмові гілки замінюються вербою, а саме свято називають ще Вербною неділею.
Цього дня православні храми переповнені народом. Люди стоять, тримаючи в руках верби і запалені свічки, вшановуючи великий Вхід Царя Слави на вільні страждання. Ті, хто молиться, зустрічають прийдешнього невидимо Господа і вітають Його як Переможця пекла і смерті.
Як для Ісуса Христа цей день передує Його Хресній дорозі, так і для всіх православних християн він передує дням особливо суворого посту і молитов – священним дням Страсної седмиці, в які ми згадуємо Христові страждання.
Великий піст добігає кінця. Для християнина він символізує хресний шлях на Голгофу разом зі Спасителем і нагадує про головну мету його життя – спасіння душі.
У ці дні все навколо ніби завмирає. Звичайні турботи відходять на другий план, адже Церква згадує останні дні земного життя Спасителя. Ми починаємо дивитися на те, що відбувається, по-іншому – не суєтно, а серцем.
І що ближче до Світлого Христового Воскресіння, то ясніше стає: піст – це не просто стриманість, а шлях до головної Великодньої радості – перемоги життя над смертю, шляху до вічності, відкритої кожному у Христі.
ДО ВІДОМА. Вхід Господній в Єрусалим у 2025 році – 13 квітня. Напередодні, 12 квітня – Лазарева субота.
За матеріалами православної преси
Раніше ми писали про Лазарєву суботу: що святкують цього дня і як правильно його провести.
