Понеділок, 23 Травня, 2022
ГоловнаДозвілляЛазарєва субота: що святкують цього дня і як правильно його провести?

Лазарєва субота: що святкують цього дня і як правильно його провести?

Этот материал также доступен на русском языке
16 квітня всі православні віруючі відзначать Лазарєву суботу, а за нею і Вербну неділю.

Ці два дуже важливі свята передують останній тиждень Великого посту – Страсний, коли віруючі згадують останні дні земного життя Ісуса Христа. За традицією ввечері до Лазарєвої суботи православні віруючі освячують гілочки верби.

Що ми святкуємо у Лазарєву суботу? Чому воскресіння Лазаря стало такою важливою подією в євангельській історії?

Згадка про Лазара Четвероденного відсилає нас до євангельської розповіді про дуже дорогу для Христа людину. З одного боку, це один із таких сюжетів, де яскраво виражена людська суть Христа, Його дуже тепле ставлення до Лазаря, який не був серед найближчих учнів, проте був любимо Ісусом.

З іншого боку, це воскресіння – одне з головних свідчень про Ісуса як Месію, Спасителя світу. Євангелія має також інші розповіді про те, як Христос воскресив людей. Але саме воскресіння Лазаря передує хресний шлях Ісуса в Єрусалим, саме ця подія наблизила Його смерть, розлютивши супротивників Ісуса, які злякалися, що «увесь світ іде за Ним».

У цьому оповіданні з особливою силою проявляється людяність Сина Божого, Його віра та Його категорична незгода зі смертю, яка розриває людське спілкування, пута дружньої любові.

У воскресінні Лазаря виявляється дбайливе ставлення Спасителя до конкретних людей. Часто Ісуса сприймають як проповідника з човна сотням, а комусь здається, що тисячам людей. А тут ми бачимо зовсім інший вимір. Тому образ Лазаря Четвероденного в різних християнських традиціях овіяний дуже теплим ставленням до того, кого особливо любив Христос.

А як людина, яка чотири дні була в труні, ось так ожила?

Взагалі, цікаво, що Євангеліє не бояться таких свідчень, які багато наших сучасників не зважилися б помістити в текст, покликаний переконувати в чомусь людей. Але ми дізнаємося про цю подробицю – що, виявляється, Лазар вже чотири дні як був похований. Його місце поховання було невеликою печерою, яку запечатали каменем. І навіть сестра Лазаря Марфа, яка дуже чекала Ісуса, у той момент, коли Він прийшов і зажадав відвалити від гробниці камінь, з жахом сказала: «Ну як же, він уже смердить!». Тобто тіло покійного вже зазнало тління.

Але Ісус запитав її про віру, і коли Марфа підтвердила цю віру, Він сказав: «Лазар, прийди геть!». І, як відомо, воскреслий Лазар вийшов із печери.

Звідки походить традиція пов’язувати Четвероденного Лазаря з образом Церкви?

Це традиція зрілого християнства, де вже лежить друк історії. З одного боку, цей образ говорить про те, що в самій Церкві проглядаються ознаки тління, а з іншого, у ньому виявляється віра Церкви в те, що Господь може оновити церковне життя.

Тут можна згадати і слова Федора Михайловича Достоєвського та інших мислителів, хто, бачачи в історичній Церкві дистанціювання від євангельських початків, казали, що «Церква в паралічі», «в правці», «церковне тіло померло».

Зараз нам було б особливо корисно звертатися до цього образу, тому що наші сучасники, принаймні, в Росії, схильні бачити насамперед недоліки Церкви, а не її святість. Цей образ Четвероденного Лазаря якраз вказує і на реальну небезпеку краху християнства в історії, але також і на можливість відродження Церкви у своєму євангельському дусі, слідуючи за Христом.

На подвір’ї 2022 рік. Як цей образ розкривається у долі Церкви зараз?

Нинішня ситуація дуже гостро виявляє проблеми церковного життя. Видно, що Церква не зібрана, як має бути зібраний народ Божий, стадо Христове.

Ситуація під час пандемії справді була складною, для людей спокусливою. Багато хто думає, що ще недавно дистанціювання від храму і навіть від участі в обрядах ніби применшує їхню віру, применшує силу Божу, яку вони звикли пов’язувати з храмовим богослужінням, зі священиками і громадою. І саме тому так важливо зараз звернутися до євангельських образів і основ Церкви. Не гріх згадати і старе російське прислів’я, що «Бог не в колодах, а в ребрах». Все-таки церква – це люди.

Чи є якісь традиції відзначення цього дня?

У святкуванні Лазаревої суботи є щось подібне до Великої суботи. Це час спокою. Повстання Лазаря з труни – хоча це ще не пасхальне тріумфування і навіть не те тріумфування, яке супроводжує вхід Господній до Єрусалиму, але це вже передчуття Великодня.

А відзначаємо цей день дуже просто, як усі церковні свята. Ми, звичайно, збираємося разом. Цього разу, як і минулого року, ми зустрінемося у нашому Лазаревському братстві – з тими, хто своє християнське церковне життя, своє ставлення до церковного служіння, до відродження християнського православного життя в нашій країні пов’язує з ім’ям Лазаря, з подолання всього смертного, що в нашому житті іноді є.

Нове на сайті