Як людина з інвалідністю кожного дня плете основи для маскувальних сіток
Святослав Стельмах із Хмільника, що на Вінниччині, – пенсіонер за віком. Має захворювання, через яке дістав інвалідність ще в дитинстві. Проте це не заважає йому допомагати нашим воїнам. Майже три роки чоловік плете основи для маскувальних сіток.
Щоб життя наповнювалося сенсом
Святослав не звик сидіти без діла. Дочка проживає окремо, дружина померла десять років тому. Тож чоловік завжди шукає для своїх рук справу, аби наповнювати життя більшим сенсом.
– Чимось треба займатися, адже часу вільного багато. Було натхнення – пробував себе у вишивці. Я брав заготовки на тканині, де вже нанесено малюнок. Нічого складного не було, головне, вміти голку в руках тримати. Так вишив натюрморт на кухню, картину з павичами в спальню, – згадує чоловік.
Виплів понад сотню основ
З перших днів повномасштабного вторгнення Святослав не зміг залишатися осторонь. Стало в пригоді його вміння плести сітки, якого навчився від товариша. У місцевому волонтерському центрі жінки активно працюють над маскувальними сітками. Тож основ потребують багато.
Робота копітка, вимагає терпіння і зосередженості.
– Потрібно весь час сидіти. Я зараз роблю основи розміром чотири на шість метрів. Треба добрий тиждень посидіти, щоб її зробити. За один-два дні з цим не впораєшся. Можу увімкнути телевізор або інтернет, щоб послухати якісь пізнавальні передачі. Дивитися не виходить, бо очі мають слідкувати за руками, – пояснює волонтер.
Він додає, що кожного дня присвячує плетінню основ для сіток щонайменше чотири години. Час від часу робить перерви. Адже і відпочити треба, і побутові справи вирішити. За підрахунками, виплів понад сотню основ, а це більше трьох тисяч квадратних метрів.
Його сітки рятують життя на фронті
– Нитки потрібні особливі, міцні, капронові або шовкові. Був такий випадок, що навіть ворожий дрон із зарядом застряг у такій сітці. Хлопці написали, якби не ця сітка, то загинуло б чотири чоловіки і згоріла б техніка. Приємно знати, що наша праця корисна, – каже Святослав.
За його словами, у невеликому місті Хмільник ще кілька чоловіків плетуть аналогічні основи. Але потреба в них не зникає. Адже, хоча термін служби сіток і може бути великим, воєнні умови вносять свої корективи.
«Допомагати може кожен, було б бажання»
Чоловік зауважує, що його розчаровує байдуже ставлення деяких містян до потреб військових.
– У першу зиму, коли по чотири години не було світла, спілкувався з товаришем. Той скаржився, що не має чим зайнятися, світла немає, інтернету немає, від дивану боки болять. Кажу, є в мене хороша робота, все покажу і навчу. І човника для плетіння можу зробити. Ні, відповідає, не має на це часу. На цьому закінчився патріотизм. Сидять, чекають. Думають, може це повз них пройде. Не хочу нікого лякати, але, якщо лінія фронту дійде до нас, то вже буде пізно допомагати, – розмірковує Святослав.
Він впевнений, що свою частку у боротьбу може вносити кожен. Як пенсіонер з інвалідністю, чоловік не може донатити, адже виплати отримує невеликі. Але кожного дня віддає кілька годин своєї праці на спільну справу. Бо вірить – маленький внесок кожного принесе велику перемогу.
Фото: скріншот відео каналу ICTV
Читайте також:
- Наші люди: «Треба жити і працювати на Перемогу»: як сестри-близнючки допомагають ЗСУ
- Підсумки акції «Подаруй тепло»: теплі шкарпетки відправлені на фронт бійцям ЗСУ (фоторепортаж)
- В’язані теплі жилетки для воїнів – у допомогу ЗСУ
- Теплі обійми для воїнів: як майстрині з Вінниччини створюють речі, які гріють душу і тіло бійців
