Пощастило мені нещодавно сфоткати цей металобрухт на одній з одеських вулиць. Чому пощастило? А це чудова ілюстрація до чергової теми, якої мені давненько хотілося торкнутися. Про цінності в нашому житті та їх переоцінку. Причому з часом змінюються як моральні, так і матеріальні цінності. Сьогодні – про останні.
Коли влітку 1976 року «Комета», що відчалила від причалу морвокзалу в рейс Одеса – Херсон, несла мене з дипломом інституту зв’язку в доросле життя, я жбурнув у море не якусь там копійку чи двушку – цілий «десюнчик» втопив: мовляв, я ще обов’язково повернуся. Повернувся біженцем у грудні 2022-го. Повірте, до рідного інституту ноги принесли мене раніше, ніж я до районного соцзабезу дістався по довідку ВПО. І ось підходжу я все ближче до своєї альма-матер, з кожним кроком думками повертаючись у ті роки.
На першому курсі я мешкав у напівпідвальчику в класичному старому одеському дворі. Восени 1971-го, коли я тільки заселився, сусід посеред двору на цеглу поставив залізо від 403-го «Москвича». І взявся створювати «із лайна кулю».
Після мого першого курсу господиня квартири померла, я змінив місце проживання. Швидко пролетіли студентські роки, і ось я з дипломом під пахвою, перед від’їздом до рідних пенатів, у Херсон, пішов прощатися зі своєю Одесою. Зазирнув до пивбару «Гамбрінус» на Дерибасівській (де часто сидів із друзями), пройшовся залами музею західного і східного мистецтва. І навіть з пересторогою зазирнув у студентську їдальню на наступному від моєї бурси кварталі: там я в перший же тиждень свого перебування в Одесі знатно отруївся чимось, приготованим на машинній, ймовірно, олії.
Ну і як тут не зайти – всього лише через дорогу – до мого першокурсного одеського двору, дворового туалету – гальюн згадати. Благо, ніяких, як зараз, воріт із кодовими замками тоді на вході в одеські двори ще не було. Заглядаю, а там красень «Москвич-403» стоїть і сусід біля нього крутиться, милується. Колеса нові, скло, усередині все честь-по-честі, пофарбований у зеленуватий такий колір (в народі його називають «колір гусячого проносу»). Привітався я, він упізнав мене, пожартував: «Поки ти, каже, п’ять років у черзі по диплом стояв, я он яку ластівку склав. Не виїжджав ще, номери через тиждень обіцяють дати. Приходь, – посміхнувся сусід,- до інституту підкину. Занедорого».
Вдумайтеся: п’ять років людина йшла до своєї мрії. П’ять років щодня після роботи і у вихідні вона по гаєчці і по болтику збирала машину. Але я додам: лише п’ять років. А інакше, щоб тоді стати автовласником, потрібно було мати те ще щастя. Запишись у чергу і розраховуй років через десяток отримати право на купівлю автомобіля. Хочеш швидше? Шукай того, кому шара підвалила у вигляді виграшу машини за лотерейним квитком. Платиш дві ціни (машини, не квитка) – і рули собі на здоров’я. На цьому тлі мої три роки в черзі на румунський гарнітур у вітальню – це дрібниці життя, як пил для моряка. У тому ж 1976-му я одружився, і наші батьки в складчину подарували нам цей гарнітур. Точніше, пообіцяли подарувати. Обіцянку вони виконали 1980 року, коли підійшла наша черга – із щотижневими відмітками в журналі, нічними чергуваннями і криками на кшталт «вас тут не стояло!»
***
Такі ось були матеріальні цінності того часу. І щастя, що від усього цього ми пішли. І символ цього відходу – іржавіючі на одній з одеських вулиць останки того, що колись було символом далеко не всім доступних матеріальних цінностей.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Читайте також:
У неділю, 18 жовтня, активність Сонця залишатиметься на мінімальних позначках, тому потужних геомагнітних коливань цього…
Ситуація, коли печиво чи бісквіт доводиться відривати від дека разом із шматками паперу, траплялася у…
Дискусії довкола ідеального раціону для довголіття загострюються. Нове масштабне дослідження китайських науковців виявило, що літні…
Розміри державних виплат для внутрішньо переміщених осіб не переглядалися ще з 2022 року, хоча вартість…
Більшість людей вважають дрібні ромби, хвилі та квіткові орнаменти на туалетному папері виключно елементом дизайну…
Для жителів прифронтових та постраждалих від війни регіонів підготовка до осінньо-зимового періоду залишається критичним викликом.…