Як кажуть, батько вказав шлях сину. І саме його приклад вплинув на вибір сина стати військовим моряком.
– Свого часу, після закінчення школи, я навіть намагався вступити на факультет морської піхоти Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища. Але тоді до вишу не вступив і восени того ж року я потрапив на строкову службу на флот в одну із бригад радіоелектронної розвідки спеціального призначення, – поділився спогадами старший Шульга.
Але Анатолій все ж таки хотів стати професійним військовиком. І згодом вступив до Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища навчатися на офіцера, яке, щоправда, так і не закінчив через стан здоров’я. Але і після цього Анатолій Васильович не опустив рук і невдовзі пішов навчатися до школи прапорщиків.
Йому доводилося нести службу в різних регіонах України, а також в охопленому міжнаціональною ворожнечею тоді ще радянському Закавказзі. А звільнився Анатолій Шульга-старший у званні старшого прапорщика в 1998 році, після чого разом зі своєю дружиною Світланою оселився у Запоріжжі, де і народився його молодший син – Анатолій.
– Хлопчиськом я часто відпочивав в Криму і на узбережжі Азовського моря, де колись служив мій батько. А ще я з трьох років ходив у басейн. Завзято займався стрибками в воду, демонстрував непогані результати і подавав надії. Тобто були варіанти щодо продовження спортивної кар’єри. Але я мріяв стати саме військовим морським офіцером. Адже, по-перше, полюбив море, що зазвичай асоціювалося в мене з романтикою. А по-друге, мій батько проходив строкову службу саме на флоті в Криму. Пам’ятаю, візьму сімейний альбом, перегортаю сторінки і як дійду до світлин, де він зображений у безкозирці й тільнику, то аж дух захоплює, – згадав морський офіцер.
Навесні 2014 року багато хто був переляканий подіями, пов’язаними з анексією росіянами Криму та початком бойових дій на сході України. Деякі батьки злякалися і стали відмовляти своїх дітей від вступу до військових навчальних закладів. Було зробила спробу порекомендувати своєму синові піти цивільним шляхом і мати Анатолія – Світлана Михайлівна, але 15-річний юнак лише відмахнувся і продовжував шукати новини щодо набору на навчання до Військово-морського ліцею. Врешті-решт, він дізнався, що заклад передислоковується з Севастополя до Одеси. І вже влітку 2014 року юнак на крок став ближче до своєї мети, розпочавши навчання в ліцеї.
Як і мріяв, за два роки Анатолій став курсантом Інституту військово-морських сил, який закінчив в грудні 2021 року – за кілька місяців до початку широкомасштабної війни.
Понад десять років тому Анатолій Шульга-молодший вирішив стати військовим моряком, беручи приклад з батька. А невдовзі сталося трохи навпаки.
Після звільнення зі служби у цивільному житті Шульга-старший тривалий термін працював начальником зміни інкасації одного з банків. А за рік після вступу сина до Військово-морського ліцею батьки вирішили теж переїхати із Запоріжжя до Одеси. І вже тепер батько, беручи приклад з сина, вирішив повернутися до війська і одягнути морський однострій, обійнявши посаду помічника командира однієї з частин ВМС з матеріально-технічного забезпечення. Медсестрою пішла працювати до Інституту військово-морських сил і його дружина, Світлана Михайлівна.
Тоді ж любляча мати й дружина почала стійко переносити випробування, пов’язані з небезпечними відрядженнями свого чоловіка на «гарячий» схід. Адже майстер-старшина тричі виконував завдання в районі проведення АТО (ООС). Але завжди повертався додому живим і здоровим, що для Світлани Михайлівни було найголовнішим.
Разом на службі у складі флоту батько і син зустріли і початок широкомасштабної війни з російськими агресорами. Шульга-старший продовжував обіймати посаду помічника командира з матеріально-технічного забезпечення, а півроку тому звільнився зі служби за станом здоров’я. А син і нині тягне важку морську армійську лямку. Він зустрів війну молодим лейтенантом, а зараз вже – капітан-лейтенант.
Чи змужнів він за цей час? Звісно. Часу на мирне офіцерське становлення й розкачування в нього не було. Він одразу потрапив з корабля не на бал, а на війну і одразу – в бій. І саме на цій війні тривало його офіцерське становлення. За цей час екіпаж капітан-лейтенанта Шульги неодноразово знищував різного типу ракети і ворожі безпілотні літальні апарати.
Так, офіцерська служба Анатолія Шульги-молодшого розпочалася на війні. В складі одного із дивізіонів донедавна ніс службу і його батько – помічник командира з матеріально-технічного забезпечення майстер-старшина Шульга-старший. А вдома, тримаючи кулаки, їх завжди чекали й чекають турботлива мати і дружина – Світлана Михайлівна. Такою є родина Шульг, де навіть жінка має відношення до вітчизняного флоту, а чоловіки самовіддано боронили й боронять нашу землю та Чорне синє море.
В’ячеслав Діордієв
Читайте також:
6 квітня святкує свій 55-й день народження Ірина Білик. Ім’я співачки стало символом нової вітчизняної…
Досвідчені овочівники розповіли, чим потрібно підживити кабачки та цукіні, щоб урожаю вистачило і для власного…
7 квітня очікується мокрий сніг у північних та місцями центральних областях, у західних - подекуди…
Чи варто турбуватися про здоров'я? Чи будуть геомагнітні хвилювання цього дня?
Яскравий та позитивний тиждень, особливо для тих, хто займається питаннями соціальної інтеграції, особистісного розвитку, професійної…
Для того щоб сплатити комунальні послуги, вже давно не обов'язково в будь-яку погоду виходити з…