Наталія Козачкова всіх своїх підопічних – зараз їх на дворі одинадцять, а ще вдома в неї перебувають троє врятованих маленьких кошенят – знає за іменами та характерами.
– У Борі (найбільшого кота) повинен бути добрий настрій, тоді він підходить до корму відразу, – каже Наталія Степанівна. – Якщо не в гуморі, треба його покликати декілька разів. Матильда дуже боязка, тому очікує, коли інші почнуть їсти, впевниться, що їм нічого не загрожує, і тільки тоді підходить. Умка їсть швидше за інших, і першим йде. Колись всі вони мали господарів, дім, а потім виявилися зайвими і їх викинули.
За всі дванадцять років ця жінка жодного разу не підвела своїх підопічних. Навіть коли хворіла, все одно йшла годувати котів. Звідки така відповідальність? Можливо, з попереднього життя: Наталія Степанівна має 67 років трудового стажу. Девʼять років вона працювала на залізниці – ваговиком, стрілочницею. Тридцять шість років віддала роботі на одеському заводі «Епсілон». Отже звикла до важкої фізичної праці і головним для себе вважає відповідальність за оточуючих.
На жаль, допомога безпритульним тваринам деяких громадян дратує. Так, господиня одного з приватних будинків, що розташовані неподалік місця годування котів, одного разу навіть травмувала Наталії Степанівні голову. Якби не втручання перехожих, могла нанести їй ще більше важких травм. Розповіла Наталія Степанівна і про директорку школи, що розташована поблизу, котра у нападі люті розкидала ногами корм і миски для води, погрожувала розібратись зі старенькою, якщо вона й надалі годуватиме тут тварин. Ось такий приклад для дітвори.
– Раніше в одеських дворах спокійнісінько мешкали коти та собаки, їх вважали своєрідними талісманами, – продовжує Наталія Степанівна. – Вони всіх зустрічали, гралися з дітьми, мали своїх улюблених мешканців, а зараз відбувається щось страшне. Тваринам відмовляють навіть в тому, щоб їх погодували на вулиці. Чому?
Слушне питання. І взагалі, як можна підняти руку на жінку, яка з палицею досить далеко йде, щоб на свою пенсію погодувати колишніх домашніх котів? Вони ж ще не їдять людську їжу. Колишні господарі привчили їх до якісного сухого корму, який тепер доводиться купувати Наталії Степанівні. Підвищення цін примушує її відмовляти собі у багатьох продуктах харчування, щоб нагодувати підопічних.
Найбільш складна частина нашої розмови – це розмова про тих, хто допомагає Наталії Степанівні. Це лише одна родина з будинку, біля якого їй дозволили годувати котів. Та жінка з багатоповерхівки – вона допомагає стерилізувати і лікувати тварин, які потім приходять до тями вдома у Наталії Степанівни. От і все. Хоча кожного дня Наталію Степанівну, яка годує котів, бачать дуже багато людей – учні з батьками, вчителі, коли йдуть до школи або повертаються після уроків. І ніхто з них за ці роки не приєднався до справи спасіння безхатніх котів.
Читайте також:
На українському ринку доступні унікальні курячі яйця з нетиповим забарвленням шкаралупи – від ніжно-блакитного до…
Фальшива банкнота в гаманці не загрожує кримінальною відповідальністю поки її не використовують, знаючи, що це…
Статистика свідчить, що 14% дорослого населення планети має хронічні захворювання нирок. Більшість навіть не підозрює…
Вібрація пральної машини під час віджимання – нормальний робочий процес. Проте, якщо прилад починає сильно…
Для українців, які постраждали від війни, запустили новий масштабний проєкт, який передбачає грошові виплати, надання…
Досвідчені садівники закликають ніколи не позбуватися картонних втулок від туалетного паперу та паперових рушників. Цей…