З чого все почалося?
Іван Пилипів та Василь Єлиняк були односельцями із села Небилів (Австро-Угорщина, нині Рожнятівський район Івано-Франківської області). Нині їм тут як першопрохідникам встановлено пам’ятник.
Зрозуміло, що вони поїхали не від хорошого життя. Галичина тоді тонула у злиднях, за кілька десятиліть розмір середнього селянського господарства зменшився втричі. Спочатку виїжджали до сусідньої Росії, потім почалася так звана бразильська гарячка: малоземельні та безземельні галицькі селяни виїжджали до цієї тропічної країни з іншими соціальними та кліматичними умовами.
І тут з’явився якийсь, у кращому розумінні цього слова, «месія» – львівський професор Олеськів. Він вивчав ситуацію в різних країнах, що запрошували до себе потенційних переселенців, і вів просвітницьку роботу серед населення. Він друкував брошури, статті та рекламні оголошення в газетах, об’їжджав українські міста і села з лекціями. І фактами доводив, що Канада справді потребує переселенців, що за 10 доларів дають кожному 64,7 гектара (це перерахунок із 160 акрів) цілинної землі. Це при тому, що в ті роки середній розмір ділянки селянина становив 2 – 4 гектари.
Чим займалися емігранти?
І еміграція українців до Канади повільно, але впевнено почала наростати. Перша хвиля тривала до 1914 року – на початок Першої світової. Близько 170 тисяч українців заселили цілинні землі у кількох канадських провінціях. Вони працювали в полі з весни до осені, а на зиму вирушали на заробітки до міст.
Невдовзі українців почали називати «юкі» від «Юкрейн» – Україна. І навіть розрізняли за місцевістю походження. Так, наприклад, у канадців з’явився термін «галішинз» (галіційці).
Не слід вважати, що українці одразу потрапили до раю земного. Землі їм діставалися далеко не найкращі, та й клімат у деяких канадських провінціях був дуже суворий. Так, провінцію Альберта і зараз іноді називають канадським Сибіром.
Слідом за першою хвилею еміграції українців до Канади була й друга – після закінчення Громадянської війни у 1920-ті роки і до початку Другої світової. Потім третя хвиля – з 1947 року до 1960-х. А четверта почалася 1989 року – з горбачовською перебудовою.
Кожен тридцятий канадець – українець
За даними 2001 року, в Канаді при загальній чисельності населення 29,6 мільйона осіб проживало більше мільйона українців. З них 326 200 – виключно українці, 744 860 – діти від змішаних шлюбів.
Нині у Канаді найбільша українська діаспора у світі. За даними перепису 2016 року, 4% населення Канади (1,36 мільйона осіб) повідомили, що вони мають українське коріння.
Якщо повернутися до долі двох українських «первістків» у Канаді, то згодом Пилипів та Єлиняк стали заможними фермерами і заснували найбільше поселення українців у Канаді в Една-Стар, нині місто Чипман у канадській провінції Альберта. А Єлиняк став мером Чипмана. Пилипів прожив 77 років і помер у 1936 році, Єлиняк набагато пережив земляка. Праправнучка його – Еріка Майя Єлиняк – модель і актриса, одна із зірок серіалу «Рятувальники Малібу». Ох, і гарна.
Хто вони, відомі канадські українці?
А ще серед «козирних» канадських українців багато всесвітньо відомих людей. Наприклад, це хокеїсти Уейн Грецькі, Дейв Андрійчук, Дейл Гаверчук, Джон Буцик, Терк Брода. Це Роберта Лінн Бондар — перша канадська жінка-астронавтка. Це Вільям Гавриляк, якого тричі було обрано мером міста Едмонтон, прем’єр-міністр провінції Альберта Едвард Стельмах, а також Роман Гнатишин, який у 1990-1995 роках був генерал-губернатором Канади, голова МЗС Христя Фріланд, міністр освіти провінції Манітоба Бен Ганущак.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Вас також можуть зацікавіти інші статті нашого автора:
