Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас з відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Народилася Катерина Білокур у селі Богданівка на Полтавщині у 1900 році, якраз на Великомученицю Катерину (7 грудня). Так її й назвали. Це була заможна селянська сім’я, і дівчинку зовсім необов’язково було віддавати у науку: потрібні були робочі руки. Тож читати вона сама навчилася, та ще й малювати її як магнітом тягнуло.
Пізніше Катерина Василівна згадувала, що якось «позичила» у мами шматок вибіленого полотна і вугіллям вигаданих фантастичних птахів намалювала з обох боків. Випрала полотно і знову намалювала. Спіймали її на цьому батьки – ох і прочухана дали: мовляв, якщо чужі люди тебе на цій поганій справі застануть, хто після такого посватається?
20-річною вона дізналася, що є у Миргороді художній технікум, і вирушила туди. Не прийняли Катерину, адже навіть школу-семирічку не закінчила. Засмучена, додому в село пішки поверталася. 1928-го її з тієї ж причини не прийняли до Київського театрального технікуму, хоча на той час вона мала досвід роботи в драмгуртку (батьки дозволили, але щоб драмгурток роботі по господарству не заважав!).
Восени 1934-го Катерина спробувала втопитися у річці. Врятували, дуже хворіла. І тільки після цього батько, згнітивши серце, дозволив доньці заняття малюванням.
Якось у віці десь під 40 вона по радіо почула популярну українську пісню «Чи я в лузі не калина була». Шокована чудовим виконанням Оксани Петрусенко, вона у лист до співачки вклала шматочок полотна із зображенням калини. Тепер і ту шокував талант селянки Катерини. Малюнок було передано художникам, до Богданівки приїхав представник міськради обласного Будинку народної творчості, вибрав картини для персональної виставки Білокур.
У Полтаві було представлено лише 11 картин сільської художниці-самоучки. Але глядачі та критики високо оцінили красу і чистоту робіт Білокур – яскравої представниці так званого наївного живопису. Її запросили до Москви. Катерина пройшлася художніми музеями і вперше в житті милувалася роботами великих майстрів живопису: до цього її єдиним наставником була природа. Але наставником чудовим!
До Богданівки приїхав директор Музею українського народного декоративного мистецтва і придбав картини художниці. І зараз цей музей має у своєму розпорядженні найбільше зібрання робіт Білокур. Її «наївне мистецтво» зримо просочене народною творчістю і фольклором. Її роботи душевні, сповнені дитячою щирістю, захопленням світом і високою майстерністю.
Живопис Катерини Білокур – це переважно квіти – символ щастя і краси: адже до них художниця прагнула все життя.
Вона, крім цього, створювала портрети і пейзажі, але сама стверджувала, що вони виходять гіршими.
Катерина Білокур стала членом Спілки художників України у 1949 році, 1951-го – Заслуженим діячем мистецтв УРСР, була нагороджена орденом «Знак пошани». 1956 року вона здобула звання Народного художника України.
1954 року Пабло Пікассо на Міжнародній виставці в Парижі побачив три роботи Білокур – «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» – і був захоплений творчістю художниці з маленького українського села. Він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, ми б змусили заговорити про неї весь світ!».
Цікавий факт, який говорить про цінність цих робіт: під час перевезення назад до СРСР їх було викрадено і досі не знайдено. Українська художниця сьогодні – не всесвітньо відома, але люди, які її цінують, з повагою говорять про неймовірну силу жінки, яка зуміла проявити свій талант у дуже важких умовах. Втім, вона доживала свій вік і померла в цих важких умовах.
***
Катерина до останніх днів залишалася жити у батьківському старому сільському будинку. Туди повернувся брат зі своєю родиною, спалахнули сімейні конфлікти. Підводило здоров’я, застуджені під час суїцидальної спроби ноги знерухомили Катерину. 10 червня 1961 року, після операції у райлікарні, вона померла. Поховали Катерину Василівну Білокур у рідній Богданівці.
Валерій Боянжу, Херсон — Одеса
19 травня очікуються невеликі дощі у більшості областей України. Ще буде свіжо, але холодні дні…
Чи будуть геомагнітні хвилювання цього дня?
Цей тиждень — як брама, що веде до нового життя, де чекають нові сенси. У…
Коли на прилавках та столах з'являються редиска, спаржа, різна зелень, залишається тільки вибрати, що до…
Нещодавно уряд встановив розмір разової грошової допомоги, яку сплачують ветеранам та їхнім близьким до Дня…
Подорожчання ліків призвело до нового підйому зацікавленості до біологічно активних добавок (БАДів). Супроводжувальна інформація гарантує…