Україна може пишатися тим, що одна зі столиць гумору – це Одеса, і Гуморіна стала візитною карткою міста у квітневі дні, частиною одеського «міфу», набула всеукраїнської популярності та масштабу. На веселий карнавал та святкові гуляння приїжджали поїздами, замовними автобусами туристи з усієї України.
А як бути з Гуморіною під час війни?
«Ми не можемо без Гуморини»
Одеську Гуморину неможливо уявити без міжнародного фестивалю клоунів і мімів «Комедіада». По суті, він став найяскравішою і найдотепнішою частиною першоквітневого карнавалу. І «Комедіада» фактично стала головною подією Гуморини.
На фестиваль приїжджали клоуни і міми з 25 країн світу. У складі журі були продюсери цирку дю Солей, син Чарлі Чапліна.
Прославилася «Комедіада» не тільки гомерично смішними віртуозними виставами в Будинку клоунів. Щороку 1 квітня артисти театру «Маски-шоу» влаштовували на одеських вулицях пустотливі ходи. А у фіналі — гала-виставу, глядачі якої заповнювали всю площу перед відкритою сценою.
“У кожної людини, напевно, Гуморина своя — в серці, в голові, — каже директор театру «Маски-шоу» народний артист України Борис Барський. — Одеса — це батьківщина гумору, і ми не можемо без Гуморини. 1 квітня «Маски» виходили в місто навіть під час карантину: ходили Дерибасівською, «обнімашки» робили з усіма. Обов’язково вийдемо і цього року.
Під час війни Гуморина недоречна
Під час війни Гуморина недоречна, переконаний історик, директор громадської організації «Суспільство та історична спадщина» Олександр Бабич.
По-перше, як будь-яке гарне свято, вона коштуватиме недешево. А в міста сьогодні є більш актуальні витрати: починаючи від турнікетів і аптечок військовим — закінчуючи безпілотниками і реабілітацією поранених.
Після війни Гуморина має відродитися
Але після війни Гуморина має відродитися. “В контексті збереження міського міфу, іміджу Одеси — це комерційно перспективно, — вважає Олександр Бабич. — Гуморина має вже достатню історію. Тому не треба вигадувати на порожньому місці, що Одеса — місто сміху і гумору. Водночас фестиваль, безумовно, має бути не таким, як раніше”.
Після війни, вважає історик, є сенс розвивати в Одесі фестивальний рух. Звісно, це потребуватиме бюджетних грошей, додаткових вливань спонсорів, взаємодії з готельєрами. Але результат буде вартий витрачених зусиль і коштів. І тоді люди приїжджатимуть у наше місто не просто до моря, а й для того, щоб узяти участь у фестивальних подіях. Актори, режисери, художники, блогери, гості фестивалів привезуть до Одеси гроші. Тобто — не куплять дві пляшки пива, а залишать тисячі в наших ресторанах і готелях і принесуть місту дохід.
«Одеса — місто гумору» — це бренд, що відбувся. І Гуморина не померла, вона просто завмерла на час війни. А після перемоги — вперед, роби!
