Гроші, зібрані українцями, мають йти на армію, а не на партії – думка читачів

Ми продовжуємо рубрику «Читач пише». Авторами матеріалів, що публікуються тут, є ви, наші читачі. Сьогодні пропонуємо вашій увазі лист від Наталії Молдованової з Ужгорода.

Гроші на армію, не на партії

«Наші Слуги повинні бути Солідарні з нашим Голосом заради нашої Батьківщини» – погодьтеся, гарно я обіграла назви провідних українських партій.

А тепер про те, що саме я назвала «нашим Голосом», не маючи жодного відношення до партії «Голос», так само як і до будь-якої іншої з партій, що бурхливо розмножилися в нашій країні (відкриваю свою домашню підшивку «На пенсії» – корисна річ, так ви минулого року повідомили, що на початок 2022 року в Україні була гоп-компанія із 370 політичних партій).

Так ось, ще з часів Стародавнього Риму існує вираз «Вокс популі», тобто «голос народу». І зараз, я впевнена, голос усього українського народу сконцентрований у петиції, поданій Аліною Михайловою на сайт президента.

Уточню, що авторка петиції – бойовий медик, вона була подругою загиблого смертю хоробрих Героя України з позивним «Да Вінчі». І в своїй петиції закликає президента узаконити обмеження державного фінансування політичних партій. А зекономлені на цьому мільйони переорієнтувати на оборону країни від агресора.

Слава Богу, фінансують у нас не всю цю гоп-компанію, проте… Я трохи розуміюся на Інтернеті (у проміжку між пенсіонерським підробітком і няньчанням онуки), і на сайті «Лівий берег» знайшла карколомні цифри.

На поточний рік для «Слуги народу» виділять 439 мільйонів гривень, для Євросолідарності призначено 126 мільйонів гривень, Батьківщині – 83 мільйони. А ще на 3 роки «відлучали від грудей» партію «Голос», то їй зараз усе компенсують, а це ще 120 мільйонів гривень. Ось і виходить майже 800 мільйонів гривень. Хоча, точніше, не виходить, а йде. Уникає свого прямого призначення – працювати на Перемогу над окупантами.

Що цікаво, з пояснювальної записки Михайлової до петиції випливає, що фінансування основних політсил – це вимога Європи в аспекті євроінтеграції України. Мовляв, з їхньої, європейців точки зору повна відсутність такого фінансування від держави стимулюватиме корупцію. Наївні люди. Але ж повинні знати, що «stimulus» з давньогрецької — гостра палиця, із цвяхом на кінці, щоб лінивих биків поганяти. А у нас корупціонерів стимулювати не треба: на мою думку, за ось уже майже два роки повномасштабної війни не копійки по кишенях крадуть – по-крупному б’ють нижче поясу Україні, а значить насамперед – ЗСУ.

Я, як і багато моїх колишніх колег, сусіди намагаємося частіше донатити: на душі легшає, коли знаєш, що шматочок твоєї пенсії разом з іще безліччю подібних пожертв перетворюється на машину «швидкої допомоги» для фронту або на дрон-розвідник.

Але зараз ми обговорили ці 800 мільйонів бюджетних гривень на партії, а не на оборону – і аж телефони біля вуха розігрілися від злості. На що вилилася злість? Скидатися на армію не припиняємо, але просимо дітей та онуків, щоб на сайті президента допомогли додати наші голоси «ЗА» ідею Аліни Михайлової. Вона, до речі, не рубає з плеча, пропонує не обнулити, а хоча б зменшити державне фінансування партій, звести до мінімально необхідних витрат. А що, логіка тут проста: не буде, не дай Боже, держави – не буде й партій. Тож нехай стримають апетити, діячі».

ВІД РЕДАКЦІЇ: на день здачі номера до друку петиція набрала 25 278 голосів із необхідних 25 000, щоб її розглянув президент.