Наші кумири: 5 фактів з життя Івана Миколайчука

1. Іван Миколайчук народився у багатодітній родині у селі Чортория Чернівецької області. Свою першу роль він зіграв у 12 років, у виставі, яку ставила сільська театральна трупа. Це була роль старого Івана у п’єсі Михайла Старицького «Безталанна», оскільки дорослі чоловіки навідріз відмовлялися грати немічного солдата. А свій перший кіносценарій на основі справжньої історії про сільських Ромео та Джульєтту Миколайчук написав у 17 років.

2. Провести проби з Миколайчуком у фільм «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова попросив режисер Володимир Івченко. На цю роль вже було затверджено іншого актора, але Параджанов погодився з поваги до колеги. Він доручив керувати пробами оператору, тоді як сам був упевнений, що вчорашній студент з такою роллю не впорається. Але спроби виявилися настільки достовірними і талановитими, що Параджанов, не стримавшись, у захваті закричав: «Ти геній!». Затвердженого актора зняли з ролі й віддали її Миколайчуку.

3. Фільм «Тіні забутих предків» увійшов до Книги рекордів Гіннеса. Він отримав 39 міжнародних нагород, 24 Гран-прі на міжнародних кінофестивалях, а Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентами – майбутніми фахівцями-кінознавцями.

4. Івана Миколайчука неодноразово запрошували зніматися у Голівуді, але радянські чиновники приховували це від нього. Але, незалежно від їх бажання, Миколайчук був зіркою світового масштабу. Наприклад, на кінофестивалі в Белграді американський астронавт Ніл Армстронг попросив Миколайчука про зустріч, потиснув йому руку і сказав: «Іване, з тобою я готовий знову летіти на Місяць!». А французький актор Жан-Поль Бельмондо, який опинився на зйомках у Болгарії одночасно з Миколайчуком, прийшов на знімальний майданчик і запросив українського актора до бару. Коли їм запропонували перекладача, Бельмондо відповів: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти одне одного, потрібний ще хтось, то акторська справа взагалі нічого не варта».

5. Колись циганка напророчила Івану Миколайчуку, що він помре дуже рано. Дивним чином прогноз збігся з реальністю: актор помер від раку шлунка в серпні 1987 року, через чотири дні після того, як вони з дружиною відзначили срібне весілля. Поховали Миколайчука на Байковому цвинтарі, а пам’ятником йому служить білий кам’яний хрест, на якому вирізано слова однієї з народних пісень.