Але сидіти на шиї у рідні було незвично і некомфортно. І коли, через місяць, знайомі несподівано запропонували киянам квартиру в польській столиці – довгостроково і дешево, «за комуналку», – вони переїхали до Польщі і сьогодні готові поділитися своїм досвідом адаптації.
Ставлення хороше, але виплати невеликі
– Рішення про тимчасову еміграцію далося досить легко, тому що зі мною були найближчі – чоловік і син, – розповідає Діана. – Чоловік міг виїхати за віком, син – за станом здоров’я. До того ж, ми були на власному авто, тому зігрівала думка, що Польща – максимально близько до України, і будь-якої миті можна повернутися додому. Щиро кажучи, ми й планували повернення через кілька місяців, але життя внесло свої корективи. Син після приїзду до Польщі зламав ногу, після чого переніс дві операції та тривалу реабілітацію. Тому у Варшаві мимоволі довелося затриматися…
Незважаючи на підтримку та хороше ставлення поляків (наприклад, напередодні Великодня сусіди, дізнавшись, що у під’їзді мешкають українці, залишили їм під дверима кошик зі святковими делікатесами), виплати в країні, за словами Діани, невеликі. Кожен український біженець одноразово отримує 300 злотих (близько 66 євро), ще є щомісячні виплати на дітей – 500 злотих на дитину (близько 110 євро). Крім того, протягом трьох місяців видавали грошову допомогу від ООН – приблизно 154 євро на особу. Також у перші місяці війни діяла програма доплат полякам, які дали притулок у своїх будинках українців, тому було набагато простіше знайти житло.
Зарплата = оренда
Нині ж зняти нормальне житло за нормальною ціною – основна проблема для українських біженців, які мешкають у великих містах Польщі.
– Зокрема, у Варшаві середня ціна на оренду квартири практично збігається із мінімальною зарплатою: це близько 3 тисяч злотих (660 євро), – констатує Діана. – Враховуючи, що більшість наших земляків змушені працювати на низькокваліфікованій та непопулярній серед поляків роботі (прибирання офісів та цехів, збирання врожаю, нічні зміни на заводах та фабриках), отримуючи саме мінімалку, багато хто знімає не квартири, а кімнати. Але навіть кімната за українськими мірками коштує недешево – від 200 євро на місяць.
У результаті орендувати окрему квартиру може собі дозволити або біженець із зарплатою вищою за середню (6-7 тисяч злотих) або сім’я, де працюють мінімум дві особи. До того ж, незважаючи на лояльність поляків загалом, не всі хочуть здавати квартири українцям, тим більше – з маленькими дітьми чи тваринами.
Робота буває різною
Водночас влаштуватися на роботу, не маючи особливих претензій до неї, за словами Діани, цілком реально. Зокрема, їй з чоловіком, незважаючи на наявність вищої освіти і досить успішні кар’єри в Києві, довелося кілька місяців попрацювати на складі взуття, сортуючи і упаковуючи крокси.
– Це був вельми своєрідний досвід – я почувала себе персонажем фільму: ніби в паралельній реальності мій двійник ходить на склад клеїти стікери на взуттєві коробки, – сміється Діана. – Але, з іншого боку, тепер я знаю, що не пропаду у складних життєвих обставинах і можу заробляти не лише інтелектуальною, а й фізичною працею. До того ж я зараз професійно розуміюся на моделях і якості кроксів, хоча скажу чесно, взути ці комфортні сабо без внутрішнього протесту я змогла лише через три місяці після звільнення…
Але майже через рік життя у Варшаві та освоївши польську мову на рівні В2, Діана змогла знайти роботу за своїм профілем і влаштувалася PR-фахівцем у міжнародний благодійний фонд. У той же час наша героїня зазначає, що на хорошу посаду в Польщі, як і у нас, набагато охочіше беруть людину «за знайомством», ніж «з вулиці», навіть якщо ваше резюме повністю відповідає вакансії.
Курси, програми, майстер-класи
На думку Діани, суттєво полегшує життя у Варшаві і велика кількість різноманітних безкоштовних програм та проектів, спрямованих на підтримку українських біженців. Це мовні курси, юридичні та психологічні консультації, програми підвищення кваліфікації та допомоги у працевлаштуванні, нарешті різні тренінги, майстер-класи, екскурсії.
– Дуже багато проектів для українців реалізує Варшавський університет, – каже Діана. – Тут є спеціальні програми адаптації для висококваліфікованих фахівців з України – науковців, викладачів, економістів, архітекторів тощо. Усі бажаючі також можуть опанувати на курсах базові навички роботи в Excel, Powerpoint і навіть основи програмування. Зрештою, українці, які потребують психологічної розрядки (у тому числі я), ходять до університету на арт-терапію, уроки живопису чи рукоділля.
Окремо наша героїня просила наголосити, що Варшава – дуже комфортне місто для життя. Тут багато зелені, скверів, дитячих та спортивних майданчиків, немає засилля висоток та відчуття перенаселення, розвинена та зручна система громадського транспорту, що ходить строго за розкладом.
Коротко про ціни
- Хліб – 4 злотих (35 грн)
- Олія соняшникова, 1 л – 10 зл. (88 грн)
- Куряче стегно, 1 кг – 13 зл. (114,5 грн)
- Яйця, 10 шт. – 8,5 зл. (74,8 грн)
- Масло, 250 г – 6,5 зл. (57,2 грн)
- Молоко, 1 л – 3,5 зл. (30,8 грн)
Плюси та мінуси життя в Польщі
До безумовних плюсів можна віднести:
- зрозуміла мова, яку реально вивчити у стислий термін;
- схожість менталітетів;
- підтримку та толерантність поляків;
- доступні ціни на продукти харчування та одяг;
- територіальну близькість до України.
Основні мінуси:
- складності з житлом (дорога оренда та сприйняття українців як проблемних мешканців);
- проблеми з медичним обслуговуванням (ургентну допомогу вам нададуть, але планового прийому у вузького спеціаліста можна чекати місяцями).
Ірина КАДЧЕНКО
