Чому він виникає і як з ним боротися, пояснила невролог вищої категорії Наталія Гомоненко.
Що таке спастичний сидром?
Якщо пояснювати простими словами, то термін «спастичність» означає неконтрольоване напруження або скорочення м’язів. При цьому спастичний синдром – не самостійне захворювання, а симптом, пов’язаний з пошкодженням головного або спинного мозку, а також рухових нервів, часто спостерігається у людей з різними неврологічними захворюваннями.
Зокрема, м’язова спастика може виникнути у пацієнтів, які перенесли інсульт, серйозну травму голови або спини, нейрохірургічне втручання, а також у тих, хто страждає на розсіяний склероз, дитячий церебральний параліч. Крім того, до розвитку спастичності може призвести інфекційна патологія (енцефаліт, менінгіт) і нестача кисню в тканинах головного мозку.
Існують різні види і типи спастичних синдромів, ступінь спастичності також буває різним: від локальних спазмів м’язів і помірної жорсткості м’язів до важких болючих судом і навіть деформації суглобів. Найчастіше синдром проявляється вночі, але може виникати і у денний час.
Чому виникає патологія?
У здорової людини процес скорочення та розслаблення м’язів відбувається автоматично завдяки злагодженій роботі кінцівок, спинного та головного мозку. Але інсульт або травма спричиняють загибель клітин, які відповідають за передачу сигналів руховим нейронам мозку, внаслідок чого координація порушується. Але втративши налагоджений зв’язок з мозком, м’язи рук і ніг все одно продовжують накопичувати енергію, яка має бути витрачена, що і відбувається у вигляді мимовільних болючих судом, котрі виникають будь-коли і не залежать від волі пацієнта.
У той самий час остаточно механізм розвитку спастичного синдрому не вивчено. Крім того, м’язова спастика після травми або інсульту має свої плюси: зберігає м’язи в тонусі і сприяє їх нормальному кровопостачанню.
Як проявляється синдром?
Незважаючи на різну природу виникнення, спастичний синдром проявляється однаково:
- спазмами,
- напруженням і болем у м’язах,
- відчуттям скутості,
- обмеженням обсягу та амплітуди активних рухів (через сильно підвищений м’язовий тонус пацієнт не може вільно зігнути або розігнути кінцівки),
- мимовільними різкими скороченнями м’язів.
- У занедбаних випадках спостерігається порушення нормальної рухливості суглобів, деформація кісток та суглобів.
Симптоми можуть посилюватися при втомі м’язів, інтенсивному фізичному навантаженні, зневодненні, тривалому перебуванні в сидячому положенні і навіть при носінні занадто тісного одягу або при зміні погоди.
Які методи лікування застосовують?
Для виявлення причини, що спричинила появу спастичності, призначають МРТ або КТ головного мозку та хребта, електроміографію, різні діагностичні тести.
Лікуванням спастичного синдрому, залежно від його форми та локалізації, займаються такі фахівці, як невролог, нейрохірург, логопед, реабілітолог, фізіотерапевт.
Щоб полегшити або мінімізувати прояви синдрому, застосовуються медичні препарати, фізіотерапія, лікувальна фізкультура і хірургічні методи.
До лікарської терапії належить прийом міорелаксантів, внутрішньом’язових ін’єкцій анестетиків або нейротоксинів для зниження м’язового тонусу. Також хороший ефект дають фізіотерапевтичні процедури, масаж та ЛФК, спрямовані на розтягування м’язів і збільшення діапазону рухів. Хірургічні втручання використовуються в ускладнених випадках, коли консервативні заходи не допомагають.
Іноді пацієнтам зі спастичністю рекомендується носити спеціальні ортези, корсети або шини.
Чи можна допомогти собі?
Для покращення самопочуття пацієнтам із спастичними проявами рекомендується:
- періодично лежати на животі з подушкою або валиком під грудьми – це допомагає розтягнути м’язи;
- вживати більше клітковини і дотримуватися питного режиму;
- щодня виконувати посильні фізичні вправи на розтяжку і розслаблення м’язів, що перебувають у стані підвищеного тонусу: робити нахили тулуба, кругові обертання стопами, випрямляти і згинати ноги у сидячому положенні, розминати пальці ніг.
Ірина Кадченко
