Не таке далеке майбутнє: чи вистачить грошей на пенсії

З початку року Францію лихоманить через пенсійну реформу, яка підвищує вік виходу на пенсію. На думку французького уряду, реформа потрібна, щоб не допустити дефіциту пенсійного бюджету. В нашій країні Пенсійний фонд давно дотується державним бюджетом. Як виправити ситуацію? І що буде з нашими пенсіями?

В Європі зростає пенсійний вік

Січень, лютий, березень, 1 травня: у Франції сотні тисяч, а бувало, і більше мільйона людей виходили на вулиці з протестами. Сутички з правоохоронцями, арешти. Так французи захищають свої права.

Основною метою реформи є підвищення пенсійного віку з нинішніх 62 до 64 років, а також збільшення необхідного стажу до 43 років. Старт заплановано на осінь цього року.

Підвищення віку для виходу на пенсію відбуватиметься поетапно до 2030 року. Але навіть після підвищення пенсійний вік у Франції залишиться нижчим, ніж у більшості європейських країн, де його підняли до 65 років або більше. Так, в Італії та Німеччині на заслужений відпочинок виходять у 67 років, у Великій Британії – у 66 років. Незабаром у Нідерландах, Данії, Італії вік виходу на пенсію планують збільшити до 69 років.

У європейських країнах не просто піднімають пенсійний вік, а враховують тривалість життя, соціальне забезпечення, якість медичної допомоги, рівень добробуту країни загалом. Це все те, про що в нашій країні вголос говорити не прийнято. На противагу частим розмовам про необхідність змінювати пенсійну систему.

Без реформ можемо залишитися без грошей

Поки у нас триває повномасштабна війна, реформи недоречні, тим більше такі непопулярні, як підвищення пенсійного віку. Але, очевидно, взагалі уникнути такого розвитку подій навряд чи вдасться. Нагадаємо, що для виходу на пенсію за віком (60 років) у 2027 році треба буде мати 35 років стажу. Але це, на думку фахівців, потрібного ефекту не дасть. Для забезпечення бюджету Пенсійного фонду (ПФУ) такого кроку недостатньо. До того ж нинішні реалії пов’язані з низкою інших проблем.

• Складна економічна ситуація зараз і у перші повоєнні роки. Кількість працюючих підприємств, а разом з ними і робочих місць, скоротилася в рази. Ситуація на ринку працевлаштування ще якийсь час буде складною, а отже – кількість працюючих, як і обсяг їхніх відрахувань, будуть незначними.
• Неофіційне працевлаштування. З часів карантину, а потім і війна призвели до зростання співробітників, які працюють вдома без оформлення. Тобто вони не сплачують податків та єдиного соціального внеску (ЄСВ).
• Погіршення демографічної ситуації. Населення України почало скорочуватися задовго до війни. Зараз цей процес триває по наростаючій: у зв’язку з великими втратами і неможливістю надати медичну допомогу на окупованих територіях і територіях, наближених до лінії фронту. Крім цього, багато хто покинув країну.

За словами директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової, ситуацію можна вважати катастрофічною, навіть якщо з країни виїхало 2 мільйони людей. На початок квітня 2023 року в Європі було зареєстровано понад 8 мільйонів українських біженців. Тож наша катастрофа – чотириразового масштабу. Більшість тих, хто виїхав, – це молоді активні жінки і діти – майбутнє нашої країни. Кажуть, що довше триватиме війна, то менше біженців повернеться до України. В результаті диспропорція між числом працівників і числом пенсіонерів тільки збільшиться.

Коли гроші на пенсії можуть закінчитися?

Вже сьогодні кількість людей, які працюють, зрівнялася з кількістю пенсіонерів.

За даними ПФУ, на початок року ми маємо 11 мільйонів платників ЄСВ і стільки ж пенсіонерів. Тобто один працівник зі своєї зарплати забезпечує одного пенсіонера.

Щоб вирішити проблему наповнення Пенсійного фонду, доведеться підвищувати пенсійний вік і скоротити кількість нових пенсіонерів. Старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко вважає, що підвищення пенсійного віку є більш чесним варіантом, ніж поступове підвищення робочого стажу. За її словами, це є дієвим способом компенсувати масштаби старіння населення, що і показує міжнародна практика.

Крім того, говорять, що і запровадження накопичувальної пенсії більше не можна відкладати. За чинної системи через 10-15 років Україна не зможе платити із солідарної системи навіть мінімальні пенсії.

Про працюючих та їхні накопичення

У Верховній Раді вже вивчають законопроект №9212 про накопичувальне пенсійне забезпечення, яке має запрацювати з 1 січня 2025 року.

Основні положення законопроекту:

• обов’язкова участь у системі накопичувального пенсійного забезпечення усіх працюючих осіб до досягнення ними 55 років;
• обов’язкова сплата роботодавцями пенсійних внесків на користь найманих працівників. З 2025 року на персональні рахунки кожного працюючого щомісячно надходитиме у вигляді додаткових пенсійних накопичень 2% від фонду заробітної плати (1% – з ЄСВ, 1% – з державного бюджету). У 2026 році відрахування становитимуть відповідно 3%, а у 2027 році – 4%;
• створення державного пенсійного фонду накопичувальної системи, який у разі чого має гарантувати вкладникам повернення накопичень;
• у разі смерті працівника право власності на пенсійні заощадження отримають спадкоємці.

Звісно, цей документ одержав і критичні відгуки. Наприклад, для того, щоб накопичувальна пенсійна система працювала ефективно, потрібно, щоб на рахунок людини нараховувалося не менше, ніж 8-10% від її зарплати. Ці гроші мають працювати і покривати рівень інфляції. Як цього досягти? Піднімати економіку і створювати робочі місця. Платити гідні заробітної плати. Створювати сприятливі умови для повернення наших біженців. Відновлювати інфраструктуру і житловий фонд. На це знадобиться багато часу, сил. І, звісно, політична воля.

***

Погодьтеся, перспективи такі собі. Сьогоднішні пенсіонери як жили на копійки, так і житимуть, вірніше – виживатимуть. Людям передпенсійного віку доведеться працювати дуже довго і не факт, що їхні пенсії потім будуть вищими, ніж зараз. І з накопичувальною системою також все непросто. Зарплати для людей і податки для роботодавців мають бути такими, щоб можна було безболісно переводити частину доходів у накопичення. В іншому разі люди віддадуть перевагу жити «тут і зараз», а не покладатися на туманні «заощадження».

Тільки факти

• Понад 7 мільйонів громадян України живуть за межею бідності.
• Понад 3 мільйони ризикують там опинитися.

Такі дані наводить Міністерство соціальної політики України. За оцінками Світового банку, за минулий рік рівень бідності в нашій країні зріс з 5,5% до 24,2%.

Читайте також:

У Франції підвищили пенсійний вік: розпочалися багатотисячні протести. Що чекає на українців?