Ключові тези:
Вам буде цікаво: Перебираємо старі платівки: які з них принесуть прибуток — поради про непотрібні речі
Їздив я якось робити репортаж про колишню доярку — ударницю праці, орденоносицю. Її фотографія навіть колись на ВДНГ висіла: у хустці, з відром, із широкою посмішкою.
Жвава жінка, гостинна. А руки в неї вузлуваті, як старе дерево. Посадила господиня нас за стіл, а сама в льох побігла за соліннями, варенням, салом та грибочками.
Але, правда, все голосила: «Ось, мовляв, такий колгосп розвалили. Стільки корівників було, а тепер одні руїни навколо».
Тут я не втримався: «За Союзу корівники були, а м’яса і молока все одно не знайдеш! А зараз хоч і руїни, зате цієї продукції в достатку. Такий парадокс».
Вона образилася, махнула рукою:
– Ідіть, кореспонденти, руки мийте!
Умивальник висів прямо біля дверей — бляшаний, облізлий, зі вм’ятиною на боці. Я потринькав штирем, сполоснув руки. Потягся за рушником і завмер.
На огорожі біля дверей висів старовинний рушник, вишитий з білого домотканого полотна. А внизу – густа вишивка – червоні маки, чорні гілки калини, блакитні птахи.
— І у хаті в червоному кутку ще є, — відтанула доярка, задоволена моїм захопленням. — Вони чистіші.
Я зайшов у хату і побачив у червоному кутку ікону в старій позолоченій рамці, лампадку та два рушники. Один вишитий хрестиком: грона винограду, колосся і волошки, інший – гладдю: червоні маки та півники.
— Краса то яка! – вигукнув я.
— Нікому ця краса не потрібна тепер, — зітхнула доярка.
— А ось і ні, — відповів я. – Потрібна!
Адже рушник – це не просто рушник! Наприклад, по всій Україні був відомий жіночий головний убір — намитка, серпанок. Насправді це різновид довгого рушника. Довжина намітки – 3-5 метрів. Раніше її носили і у будні, і у свята. Без неї не йшли до церкви та на весілля. Старші жінки і сьогодні просять весільний рушник покласти їм у труну.
На Київському Поліссі донедавна навіть був звичай сповивати ноги покійнику рушником темного кольору. А на поліських «могилах» і сьогодні бачимо, як поряд із рушниками на хрестах висять намітки.
Чоловіки в’язали рушники як пояси. А з рушників, подарованих новонародженому, мати робила пелюшки.
А є й ті, хто колекціонує рушники! І деякі полотна коштують дуже багато!
РУШНИК ІЗ ДОМОТКАНОГО КОНОПЛЯНОГО ПОЛОТНА. Довжина – три з половиною метри. Тканина щільна, трохи посіріла від часу, але все ще дихає теплом рук, що її ткали.
Вишивка — старовинний тамбурний шов, коли нитка лягає кільцями, створюючи м’який рельєфний візерунок. Колір – насичений, густо-червоний, як калина в мороз.
По полотну тягнеться «дерево життя» – зі квіткового горщика виростає стовбур, що йде вгору, гілки в’ються, цвітуть, між ними сидять пташки.
Цей візерунок як жива притча: про будинок, про родючість, про продовження роду. Краї рушника обрамлені щільним орнаментом – квіти, завитки, сонце.
Вишивка акуратна, впевнена. Видно, що робила майстриня на віки.
Взагалі Полтавщина завжди славилася червоною вишивкою — символом життя, кохання та пам’яті.
Колись такий рушник висів над іконами чи подавався молодим на весілля. А ось зараз, як то кажуть, пішов із молотка за 17 тисяч гривень.
Утиратися таким гріх. Для цього є пухнастий китайський ширвжиток. А такі рушники давайте зберігати як пам’ять.
А ви надсилайте нам фотографії сімейних рушників. Ми оцінимо та підкажемо: чи можна їх продавати і за скільки.
Читайте також:
Холодильник — один із небагатьох побутових приладів, який працює в оселі безперервно 24/7. Через неправильне…
У неділю, 23 серпня 2026 року, на Землі прогнозують слабку та помірну геомагнітну активність. За…
Щомісячна перевірка квитанції за електроенергію може вберегти родинний бюджет від значних переплат та зберегти від…
Дергачівський районний суд Харківської області розглянув цивільну справу за позовом мешканця багатоквартирного будинку до свого…
ПриватБанк проводить акцію для стимулювання безготівкових онлайн-розрахунків. У межах програми українці можуть повернути повну вартість…
В Україні спростили процес оформлення та відновлення документів для учасників бойових дій. Основні зміни стосуються…