Ось вам переконлива мова цифр – із сайту НБУ. Діаметр «одинички» – 18,9 мм, діаметр «двійки» – 20,2 мм. За товщиною – 1,7 і 1,8 мм або за вагою (там 3 г, там – 4 г) намагатися їх відрізнити – погана справа. Візуально Володимира Великого та Ярослава Мудрого теж не надто розрізниш.
Про те, що від такої схожості ніякої користі, крім шкоди, я вкотре згадав, будучи посланим своєю дружиною. Ні-ні, ніякої сімейної драми, вона лише послала мене на «Привоз» по картоплю. Неподалік за покупку розраховувалася бабуся – божа кульбаба. Вона забула вдома окуляри і, тримаючи в долоні жменю блискучих монет, підсліпувато вдивлялася в них.
Дотримуючись правил пристойності (газета все ж таки), я лише вибірково процитую оціночні судження літньої одеситки на адресу «винахідників» подібних монет. Це «малахольні» і «дебіли». Слід розуміти, що у долоні бабусі лежали ще й п’ятірки з десятками (їх НБУ ввів в обіг у грудні 2019-го і влітку 2020-го відповідно). Обидві – близнюки-брати, діаметром їх тільки з мікрометром і відрізниш.
Коротше кажучи, впевнений, що серед тих громадян, хто читає ці рядки, навряд чи знайдеться хтось не згодний з припущенням, що ідея викарбувати такі схожі монети народилася не в тих півкулях, що в черепній коробці, а в тих, які дещо нижче.
Для об’єктивності скажемо, що не все так погано. На прес-конференції 7 липня 2021 року заступник голови НБУ Олексій Шабан, повідомляє «Громадське», заявив: «Ми почули скарги українців на якість оборотних монет 1 і 2 гривні насамперед. І… працюємо над тим, щоб змінити дизайн і зробити ці монети зручними для використання, насамперед людям з вадами зору, людям похилого віку».
Що ж, винну голову меч не січе. Нині НБУ, зрозуміло, не до того. Побажаємо йому у цей тяжкий час міцно тримати курс нашої національної валюти, а вже після Перемоги перейматися й вищевикладеною проблемою. Тим більше, що її вирішення лежить на поверхні, Америку відкривати не треба буде.
***
Наша країна на такі «граблі» наступила не першою. У США хтось здогадався пустити в обіг однодоларову монету, що за розмірами збіглася з «квотером» (це чверть долара). І вуличним телефонам-автоматам почали з недогляду згодовувати долари замість 25 центів.
Негайно піднявся шум і гам, на який тамтешня влада відреагувала, як і належиться, оперативно і однозначно: «непродумані» монети в один долар були відправлені на переплавку.
В побуті там залишилися великих розмірів 1-доларові монети, але і вони виявилися «невдачливими». Рідкісний обиватель, який по-старому ще користується «налом», тобто «живими» грошима, традиційно віддає перевагу однодоларовій банкноті: тягати у портмоне вантаж мідно-нікелевих доларів якось «не камільфо».
Отже, ці монети стали складувати в банках Федеральної резервної системи. Кілька років тому, пам’ятається, в Інтернеті повідомлялося, що накопичилося їх більш ніж на мільярд. Прикинули, що якщо викласти їх кружечко до кружечка (діаметр 26,5 мм), то вони розтягнуться на 2200 км.
Коротше, проблема у Штатах – ніде вже зберігати ці долари! Що тут порадиш… У роки моєї студентської молодості (це Одеса піввікової давності) був популярним такий анекдот. Коли старому мудрому одеситу сказали, що негри в Америці недоїдають, він тут же запропонував: те, що вони не доїдають, нехай надішлють нам, ми доїмо.
Так може і не потрібні їм металеві долари нехай нам надішлють – ми «стопудово» знайдемо, куди їх прилаштувати.
Валерій Боянжу, Херсон — Одеса
