Чим відрізняються гострий і хронічний пієлонефрит?

Відповідає лікарка-нефролог Оксана Коршевнюк:

– Ні, яскраво проявляється гострий пієлонефрит. Коли в нирки потрапляє бактерія, температура підвищується до 39-40 градусів, з’являються важкість і біль у попереку, слабкість, порушується сечовипускання (людина часто мочиться, малими порціями). А хронічний пієлонефрит протікає часом дуже мляво. У людини, припустімо, є якісь камінчики в нирках, але вони тихо поводяться, не викликають ниркової коліки.

З віком внутрішній нирковий резерв вичерпується, приєднуються супутні захворювання (гіпертонія, ішемічна хвороба серця) і нирки починають здавати. У цих умовах дається взнаки і хронічний пієлонефрит.

Такій людині потрібне лікування. У неї порушується функція нирок, розвивається ниркова недостатність, з’являються набряки. Виникають симптоми уремії – отруєння, спровокованого підвищенням у крові рівня креатиніну (кінцевого продукту обміну білків): нудота, блювання, свербіж шкіри, занепокоєння, а часом і порушення психіки.

За протоколом, хворих з нирковою недостатністю слід періодично показувати психіатру. У народі про такі випадки говорять грубувато – «сеча у голову стукнула», але доведено, що уремічний психоз існує: при значному підвищенні рівня креатиніну хворий поводиться неадекватно.

За матеріалами fakty.ua