Вся правда про годжі: як виростити його на ділянці та при яких хворобах приймати

Родом ця ягода здоров’я та молодості, як ще називають цю рослину, з Далекого Сходу та Китаю.

Відповідно вона стійка до морозів і різноманітних хвороб, що насправді й спричинило таку популярність годжі. Хоча дика форма – ліція – зустрічається на Прикарпатті у живоплотах дбайливих господарів, на пустирях та підлісках, як чагарник.

Через деякий час, коли трохи притих ажіотаж у придбанні та вирощуванні годжі у багатьох садівників настало розчарування рослиною. Справа в тому, що багато хто вважає китайського гостя «агресором». Кущ дуже сильно розростається. За сезон пагони можуть досягти кількох метрів, звиваючись як лоза, і верхівками торкаючись землі легко вкорінюються. Якщо залишити на кілька сезонів без нагляду, тоді відповідно і прийде розчарування.

Для себе я вирішив цю проблему досить просто та охоче поділюся з читачами. У трьох місцях по колу куща забив у землю металеві штирі (що вище – тим краще), потім у верхній частині прикріпив обід від колеса велосипеда. Пагони поступово розправив по периметру, а звисаючі обрізав, щоб не торкалися землі. У приствольному колі залишив кілька потовщених гілок, сформувавши на високому штамбі. За сезон обрізаю 2-3 рази поросль на штамбі і зі зростанням пагона над землею.

Ягоди годжі дозрівають нерівномірно – від середини літа до пізньої осені. На гілочці можуть бути стиглі ягоди разом із зеленими і навіть верхівками з квітками. Відповідно, і збирання врожаю проводжу кілька разів на сезон. Стиглі ягідки дуже приємні на дотик і легко зриваються. Сушу переважно на сонці, а ближче до осені у духовці чи електросушарці. Рекомендують споживати вітамінні ягоди годжі лише сушеними у невеликій кількості. Вони покращують активність та працездатність людини. Невелику кількість додаю до вітамінного чаю, що складається з сушеного листя гумі, зізіфусу і сушіння цих вітамінних рослин. Хворим на серцево-судинні захворювання споживання ягід годжі обмежене. Рекомендації можна знайти у спеціалізованій літературі та інтернеті.

Пізньої осені після збирання врожаю обрізаю загущені гілки і падіння на землю. Остаточне формування проводжу навесні. Не зірвані червоно-жовтогарячі ягоди залишаю на пагонах, що висять серпантином майже всю зиму, нагадуючи про тепле вітамінне літо.

Богдан Гаморак, садово-досвідник, м. Тлумач, Івано-Франківська область.