Обмороження найчастіше виникає при температурі нижче 10 градусів морозу. При цьому потрібно враховувати, що навіть за нульової температури можна зазнати обмороження, якщо підвищена вологість повітря і дме сильний холодний вітер.
До обмороження призводять тісний і вологий одяг та взуття, фізична перевтома, голод, вимушене тривале нерухоме положення, ослаблення організму, пітливість або хронічні захворювання судин ніг, серцево-судинної системи, а також куріння.
Обмороження має такі ознаки:
- блідо-синюшна шкіра,
- відсутність або різке зниження чутливості шкіри,
- сильний біль при відігріванні,
- почервоніння м’яких тканин.
Крім того, при обмороженні знижується тиск, частішає пульс, а температура тіла опускається нижче 36 градусів.
Людину, яка зазнала обмороження, потрібно зігріти у теплому приміщенні і робити це повільно та поступово. У жодному разі не можна розтирати уражені ділянки шкіри ні руками, ні спиртом, ні снігом, оскільки це може призвести до тромбоутворення. Постраждалого потрібно укутати в теплу ковдру або накласти на обморожену частину тіла ватно-марлеву пов’язку, що складається з кількох шарів. Відморожену кінцівку можна зігріти у ванні, в теплій воді, поступово підвищуючи температуру з 20 до 40 градусів протягом 40 хвилин. При цьому потерпілому дають тепле пиття.
Якщо після відігрівання відновлюється чутливість шкіри, нормалізуються температура і рухи, то уражену частину тіла витирають насухо, шкіру обробляють 70% спиртом або горілкою і накладають суху пов’язку з ватою. Вухо, ніс або щоку під пов’язкою рясно змащують вазеліном.
Щоб уникнути обмороження на сильному морозі, носіть вільний одяг у кілька шарів, оскільки між ними є прошарки повітря, що утримують тепло. Взуття також має бути вільним, щоб можна було надіти одну-дві пари шкарпеток. Перед виходом на мороз обов’язково поїжте, а відкриті ділянки тіла змастіть спеціальним кремом.
