Міністерство соціальної політики найближчим часом планує повернутись до реформування пенсійної системи, про це неодноразово говорить міністр соціальної політики Оксана Жолнович в ефірах Національного телемарафону.
У зв’язку з цим експерти радять реформаторам насамперед звернути увагу на те, що існуюча пенсійна система, причому не тільки українська, містить низку міфів та пасток.
Соціальна несправедливість пенсійної системи
Як стверджує директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак, однією з основних таких пасток є фіксація конкретного віку виходу на пенсію, пише Zn.ua.
“При сучасному розвитку медицини та практики здорового способу життя у 60 років більшість людей ще працездатні, тому первинне визначення пенсійного віку як віку недуги у старості далеко не відповідає показнику у 60 років”, – вважає експерт.
Крім того, на його думку, нечіткість поняття пенсії призводить до певної соціальної несправедливості.
“Страхова пенсія формується як повернення заощадженої державою або іншими фінансовими установами суми коштів, вилучених із заробітку людини під час активного життя. Тобто виплати, які здійснюють держава особі поважного віку, складаються з двох частин — із дійсно заробленої, точніше, відкладеної, пенсії та іншої частини, якої не вистачає до політичного рівня, який називається «мінімальною пенсією». Це — якщо зароблена пенсія не дотягує до цього мінімального рівня», – пояснює Ганущак.
Він вважає, що цю частину слід називати соціальною допомогою через немічність у старості. І платити її не всім, а лише тим, хто не має інших джерел забезпечення, як це має бути в соціальних програмах. Експерт упевнений, що в суспільстві такий підхід сприймуть позитивно, оскільки одні працювали офіційно та відкладали кошти до пенсійного фонду, а інші взагалі не працювали, або ж не робили пенсійних відрахувань. Виходить, що останні отримують пенсію за рахунок сумлінних громадян та платників податків.
Молода людина менш цінна для бізнесу, ніж досвідчений 60-річний дід
За словами Юрія Ганущака, фіксований вік виходу на пенсію у 60 років є ще й серйозним психологічним бар’єром.
“На даний момент людина вже пройшла пік своєї працездатності, що припадає на період 45-50 років. У середньому падіння працездатності в цьому віці становить 20%, і це корелює з рівнем зарплати в порівнянні з іншими віковими групами. Але в 20 років показник працездатності, точніше, коефіцієнт віддачі становить менше 50% від максимального. Тобто молода людина об’єктивно менш цінна для бізнесу, ніж досвідчений 60-річний молодий дід”, – каже експерт.
З цієї позиції Ганущак радить бізнесу уважніше ставитись до працівників зрілого віку. Тому що через динамічність ринку праці не можна бути впевненим, що кошти, вкладені у підготовку молодої людини, повернуться її віддачею у майбутньому. Він може піти до конкурентів чи виїхати працювати за кордон. І в цій ситуації 60-річна людина, хоч і не дає такої продуктивності, проте виглядає вигіднішим вкладенням, оскільки, як правило, прив’язана до звичного місця роботи.
Чим пізніше людина виходить на пенсію, тим вона вища
Повертаючись до “вікової пастки”, експерт зазначає, що, згідно з дослідженнями Світового банку, понад 95% чоловіків, які отримують право вийти на пенсію у 60 років, швидко користуються цією можливістю. При цьому 40% із них не залишають роботу, розглядаючи пенсію як додатковий, а не основний заробіток. Для жінок цей показник становить чверть нових пенсіонерів.
“Кількість працюючих пенсіонерів плавно падає майже до нуля у чоловіків приблизно у віці 80 років, що трохи більше середнього віку життя пенсіонера (або актуарного віку), що становить сьогодні 78 років. Жінки швидше закінчують підробляти, фактично в 75 років на місці роботи їх залишається менше 5%. Можна вважати, що актуарний вік відповідає віку недуги, тобто віку, коли людина не може заробити собі на життя. Саме цей фактор брали до уваги за часів Бісмарка, коли встановлювали пенсійний вік у 60 років”, – пояснює директор Інститут розвитку територій.
Вік, коли людина вже хотіла б вийти на пенсію, відчуваючи, що на нову роботу її не візьмуть, можна умовно назвати віком утоми, каже Юрій Ганущак. При цьому вік зношеності характерний тим, що роботодавець зацікавлений у звільненні такого працівника. Це саме той вік, коли має включатись система соціального захисту від держави.
“При виході на пенсію у віці втоми її розрахунок здійснюється, виходячи з переданих роботодавцем або самою застрахованою особою коштів, які індивідуально враховуються після 2001 року. Також закон дозволяє приплюсувати наведений стаж за п’ять років до 2001 року, що нечесно стосовно людей, які почали свою діяльність до 1996. Справедливо було б враховувати при розрахунку пенсії весь фактичний стаж до 2001 року, вважаючи, що до 2001 року особа отримувала середню по країні зарплату”, – розповів експерт.
Відповідно, виходить, що чим пізніше людина виходить на пенсію, тим вища її пенсія, звісно, якщо вона чи її роботодавець продовжують відраховувати кошти до Пенсійного фонду. І не тільки тому, що збільшується страховий чи трудовий стаж, а й, за словами експерта, тому, що кожен додатковий рік понад 60 років розраховується з підвищеним коефіцієнтом.
“Так, у перші роки на пенсії її розмір не особливо впливає на загальний дохід, але після настання віку зношеності додаткові заробітки фактично закінчуються, а з настанням віку недуги зростають витрати на ліки, тоді як пенсія не відстежує ці потреби, які об’єктивно зростають. Тобто ранній вихід на пенсію, коли ще є можливість працювати, болісно позначається у зрілішому віці” – каже Юрій Ганущак.
При цьому, за його словами, особливо вразливими є люди, які вийшли на пенсію раніше встановленого законом терміну, використовуючи різні пільги. А серед жінок таких майже третина вони приречені отримувати мінімальну пенсію.
Нагадаємо, що з 1 липня в Україні було піднято прожитковий мінімум, що, відповідно, спричинило зростання інших соціальних виплат, у тому числі і пенсій.
Крім того, ми писали про те, що в Україні хочуть запровадити базовий пенсійний дохід, та розповідали, що пенсіонери, яким не вистачає стажу, можуть отримувати соцвиплати.
