Першоверховні апостоли Петро та Павло були відданими учнями Ісуса Христа. У I столітті нашої ери вони прийняли мученицьку смерть через свою віру. З того часу Церква щорічно шанує цих святих у день їхньої смерті – 12 липня.
Що відомо про святих Петра та Павла
При народженні апостола Петра назвали Симоном. Народився він у простій бідній родині, був рибалкою. Одного разу його брат Андрій познайомив Симона з Ісусом Христом, який відразу назвав “Петром”, що означає “скеля”. Саме трон Петро став не лише учасником багатьох подій, що відбулися із Сином Божим, а й його наступником. Петро був разом зі своїм учителем у Гефсиманському саду, навіть зрікався Ісуса, але отримав прощення. Після воскресіння Христа апостол мандрував світом і розповідав про цю подію людям.
Апостол Павло отримав при народженні ім’я Савл. Він був знатного походження і вирізнявся зневажливим ставленням до християн. Одного разу до нього прийшов Спаситель і запитав, чому Савл так ревно жене від себе Христа. Після цього дива язичник одразу прийняв таїнство хрещення і навіть став одним із найвідданіших учнів Ісуса. Під час хрещення він отримав нове ім’я – Павло.
Свято Петра та Павла: основні традиції
Цього дня віруючі обов’язково відвідують храм, ставлять свічку за здоров’я рідних та близьких, а також просять апостолів заступництва, зцілення від хвороб та захисту. Після цього прийнято накривати святковий стіл, на якому обов’язково присутні страви з овочів та риби. Після застілля стіл не прибирають — вірять, що вночі на трапезу приходять родичі, що померли.
У народі свято Петра та Павла вважалося початком сезону весіль. А ще вірили — люди, які побралися в період з 12 липня по 5 серпня житимуть довго та щасливо зі своєю другою половинкою. Також серед наших предків була популярна приказка: “Петро і Павло час урятував”. Адже тепер дні стають коротшими, а ночі довшими. У чоловіків із цього періоду починається сезон рибалок. Але щоб отримати добрий улов, не забудьте помолитися апостолам.
У чому ми можемо наслідувати апостолів Петра і Павла?
Відповідає протоієрей Костянтин Лісняк:
«Чому Церква обирає саме Петра і Павла, називає їх першоверховними, тим самим закликаючи нас наслідувати їх?
Вони дуже різні. Сучасні богослови підкреслюють цю різницю. Петро знав Христа ще за Його земної проповіді, з часів Його громадського служіння. Коли Господь обирав учнів, Петро зі своїм братом Андрієм був серед перших. Павло ж упізнав Спасителя вже після Його воскресіння, чудесним чином, дорогою до Дамаска – коли він, ворог християн, почув голос: «Савле, Савле! що ти женеш Мене?» (Діян 9:4) і осліп. Потім було чудесне навернення Павла, його хрещення і прозріння. Він кілька років трудився в пустелі, перш ніж вийшов на проповідь, про що пише у своїх посланнях.
Другий аспект – освіченість. Петро – рибалка, мужик не від сохи, але від сітки, з мозолистими руками. Павло ж здобув дуже блискучу освіту у відомого єврейського вчителя Гамаліїла. Він – фарисей і син фарисея, римський громадянин, представник вищого стану. Чудовий ритор, чий склад досить хитромудрий. До речі, Петро критикував його за те, що в нього є щось незрозуміле, через що його часто неправильно тлумачать. А Павло в одному з послань відкрито говорить, що критикував і викривав Петра, коли той не дуже щиро поводився з християнами, які вийшли з язичників. Тобто це були звичайні люди, які мали свої людські недуги.
Імена: Петро – «скеля, камінь». Що стосується Павла, то Господь спочатку звертається до нього «Савле» , але в апостольському служінні він виступає вже з ім’ям Павло – можливо, приймаючи хрещення, він прийняв і нове ім’я, яке означає «маленький». Себе він взагалі називає «нелюдом», тобто викиднем* (це у нас нелюдами називають людей злісних, жорстоких, а апостол має на увазі свою нікчемність), оскільки раніше гнав Церкву, переслідував християн. У цьому він проявляє найвищу смиренність. У результаті попрацював Павло більше за інших апостолів, багато чого пережив. У 2-му посланні до Коринфян він перераховує, скільки зазнав: безліч труднощів, небезпечних подорожей, потрапляв у корабельні катастрофи, навіть був побитий камінням і чудовим чином залишився живим.
Обидва апостоли прийняли смерть за Христа в одному місті, Римі, але померли по-різному. Петра розіп’яли, як варвара, але вниз головою – на його прохання. Для римських громадян євреї були дикунами. Їх, коли стратили, розпинали на хрестах. Проте Церква називає його розп’яття «небожественним». Петро попросив про таку кару, оскільки вважав негідним прийняти смерть так само, як Спаситель. Святі отці пишуть, що його стопи вказують шлях до неба кожному віруючому. Павлу ж відсікли голову. За переказами, коли голова, покотившись, тричі вдарилася об землю, з цих місць виникли три джерела.
З усього перерахованого можна винести один важливий урок: люди можуть бути дуже різними, мати зовсім несхожі дари – і врятуватися.
Цікаво, що обидва апостоли проповідували в Римі. На той момент це було величезне місто, яке налічувало близько трьох мільйонів чоловік – воістину мегаполіс. Христові учні обирали великі міста для проповіді. Одне із завдань апостольського служіння – обійти якнайбільше населених пунктів, щоб у ареал проповіді потрапило якнайбільше людей. Цій самовідданості теж треба вчитися».
Молитва
Петра і Павла — одне з найважливіших церковних свят на рік, тому віруючі можуть звернутися до святих за допомогою молитви та отримати зцілення від хвороб та зміцнення здоров’я:
О, святі апостоли Петро та Павло. Я, раб(а) Божий(я) (ім’я), звертаюся до вас із проханнями про зцілення та захист від недуг. Почуйте прохання мої молитви і не залишіть їх без відповіді. Як Господь Бог милосердний до тих, хто звертається до нього з молитвами, так і ви, учні Спасителя нашого Ісуса Христа, будьте милосердними до мене. Амінь.
* За тлумаченням святого Феофілакта Болгарського, XI-XII ст.ст.
