Зеленський підписав закон про ратифікацію Стамбульської конвенції: що передбачає документ

Ухвалення Конвенції Зеленський прокоментував у Instagram, пише Соцпортал.

Так, Президент наголосив, що Україна поділяє європейські цінності.

– Підписано. Закон про ратифікацію Стамбульської конвенції. Її головний сенс простий, але надзвичайно важливий. Це зобов’язання захищати жінок від насильства та різних форм дискримінації, – зазначив він.

10 років Україна не могла ратифікувати Стамбульську конвенцію. Чому?

Слід зазначити, що Україна підписала конвенцію ще у 2011 році, але не могла ратифікувати протягом понад 10 років через позицію низки консервативних політиків та Ради Церков.

Але саме зараз під час війни та зростання насильства по відношенню до жінок Стамбульська конвенція особливо актуальна. Так вважають багато експертів.

– По-перше, ми ці непрості воєнні місяці подали заявку на вступ до Європейського Союзу – це серйозний крок. Отже, привести національне законодавство у відповідність до норм європейського, особливо у питаннях дотримання прав людини. У нас є випадки сексуальних домагань, зокрема у бомбосховищах, які на сьогоднішній день взагалі не караються в Україні. А необхідність встановлення відповідальності за подібні дії передбачається Стамбульською конвенцією, – зазначає віце-президент ГО «Ла Страда-Україна», адвокат Марина Легенька в інтерв’ю Національному прес-клубу «Українська перспектива».

За її словами, документ передбачає покращення системи реагування на випадки домашнього насильства в Україні, що є важливим для нас під час війни.

– Конвенція також дозволить ефективніше взаємодіяти з європейськими країнами, що її ратифікували, у питаннях боротьби з домашнім насильством і покарання кривдників, вона передбачає відповідні механізми співпраці. І це також дуже потрібно, тому що мільйони українських громадян вимушено перебувають за кордоном і потенційно можуть бути жертвами домашнього насильства, – зазначила експерт.

З якими обмеженнями ухвалили Стамбульську конвенцію?

– Стамбульська конвенція розглядає насильство не як особисті проблеми особистості чи внутрішні конфлікти сім’ї, а як порушення прав людини, відповідальність за реагування на які лежить у тому числі на соціальних інститутах та державах. Тому її прийняття є важливим кроком. Але Україна ратифікуватиме Конвенцію з деякими обмеженнями, каже Вікторія Пігуль, активістка ГО “Соціальний рух”.

– У проекті Закону, поданого Президентом до розгляду 18.06.2022, зазначено: “Відповідно до пункту 2 статті 78 Конвенції Україна залишає за собою право не застосовувати положення пункту 2 статті 30 Конвенції до приведення національного законодавства у відповідність до зазначених положень Конвенції”. Фактично це означає, що Україна не змінюватиме Конституцію, сімейний кодекс чи інші закони, які вже діють в Україні. Такий сценарій ратифікації можливий і, більш того, практикувався у країнах, де консервативні політичні сили проти ратифікації: Грузія, Хорватія, Вірменія, Латвія, Бельгія, Данія, Швейцарія та Польща (у цій країні найбільше застосованих обмежень), – каже активістка.

Рада церков проти ґендерної ідеології

За її словами, гострі дискусії щодо Конвенції ведуться, адже Всеукраїнська рада церков та деякі ультраконсервативні народні депутати стверджують, ніби конвенція “нав’язує гендерну ідеологію”.

– Той факт, що в документі не йдеться ні про права ЛГБТК+, ні про одностатеві шлюби, не є для них достатнім аргументом. Саме тому вже двічі (у травні 2020-го та листопаді 2021-го) активісти створювали петиції до Президента. Обидва рази необхідні 25 000 підписів було зібрано, – наголошує вона.

Але питання залишалося відкритим до 18 червня 2022 року.

– Наразі Україна швидкими темпами працює над отриманням кандидатства у члени ЄС. А щоб реалізувати його, одним із неформальних побажань української влади, особливо від північноєвропейських соціал-демократичних урядів, є ратифікація конвенції. Отже, цей пункт став вирішальним, а ухвалення рішення про ратифікацію “з обмеженнями” – свого роду компроміс, – каже Вікторія.

За словами Вікторії Пігуль, в умовах, коли сексуальне насильство з боку окупантів досягає небачених масштабів, вимушеної міграції жінок та посилення домашнього насильства, ухвалення конвенції відіграє важливу роль.

Жінки можуть розраховувати на юридичний захист, зокрема за кордоном. Наприклад, якщо держави не мають укладеного двостороннього договору про надання взаємної правової допомоги, конвенція – підстава для надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, екстрадиції, забезпеченні виконання судових рішень у цивільних та кримінальних справах.

Вікторія Пікуль зазначає, що в такому разі важливо, щоб державою були передбачені шелтери або інші місця, куди жінки можуть піти від ґвалтівника та розраховувати на безпечне місце.

За словами експерта, станом на 1 червня в Україні налічувалося 39 притулків, що не відповідає «достатній кількості легкодоступних притулків». У деяких областях України вони взагалі відсутні.

– У зв’язку із цим викликає сумнів затвердження пояснювальної записки до проекту, що «реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевих бюджетів». Очевидно, що зараз ще немає чіткого розуміння та розроблених процедур, як саме відбуватиметься ратифікація. Проте мають віддати належне активістам, які майже десятиліття говорили та підтримували питання ратифікації у громадському порядку, – наголошує Вікторія.