Осягати ази культивування баклажана я почала багато років назад. Жодного уявлення про сортове розмаїття цієї культури я тоді не мала. Навіть не знала, що кущі баклажана бувають карликові, середньорослі і високорослі.
Вирощувала в основному популярний в ті роки сорт Алмаз.
Згодом задумалася над тим, що між баклажаном і томатом повинен бути певний зв’язок, адже обидві ці культури належать до сімейства пасльонових. З особистого досвіду знала, що врожайність високорослих томатів суттєво відрізняється від низькорослих. Захотілося перевірити, чи простежується ця закономірність у баклажана. Стала шукати високорослі сорти цієї культури і пристосовувати їх до відкритого ґрунту. Незважаючи на деякі невдачі, наполегливість і віра в успіх допомогли мені домогтися бажаного. І ось років 20 тому у мене з’явився високорослий сорт баклажана Ерфурт.
Незважаючи на те, що він призначений для вирощування в теплиці, я спробувала адаптувати його до умов відкритого ґрунту. Результат був досить успішним, але різка зміна клімату змусила мене шукати інші, більш пластичні, сорти.
Пробувала вирощувати у відкритому ґрунті і гібриди баклажана, проте переваг не виявила. Тому в останні роки віддаю перевагу сортам. Були на моїй грядці навіть червоні і білоплідні екзоти, але серед безлічі випробуваних сортів вибрала шість найкращих, які вирощую вже сім сезонів поспіль.
Серед них Рожевий фламінго (ранньостиглий, довгоплідний), Бузковий туман (ранньостиглий, плоди довгі з білою м’якоттю), Филимон (середньоранній, плоди еліпсоподібні), Торпеда (середньостиглий, плоди циліндричні), Санчо Панса (середньостиглий, плоди круглі з білою м’якоттю) і , звичайно ж, пізньостиглий сорт Ерфурт (якому не страшний колорадський жук, якщо поруч не росте картопля).
Помітила, що терміни дозрівання, форма і насиченість забарвлення плодів баклажанів, які вирощуються у відкритому ґрунті, залежать від якості розсади і температури в літні місяці. Саме тому вирощуванню розсади баклажана приділяю особливу увагу.
Процес вирощування розсади баклажана, як правило, починаю з приготування спеціальної землесуміші. Оскільки коренева система у цієї рослини повзуча і дуже чутлива, у неї підвищені вимоги до складу ґрунту. Щоб приготувати збалансовану ґрутосуміш, змішую: ґрунт з парку або лісу, де ростуть береза, клен або дика груша (60%); біогумус (10-15%); промитий і пропарений пісок (10-15%); торф (10-15%); попіл (1%); трохи пропареної тирси. Пропарена тирса необхідна для забезпечення пухкості і повітропроникності ґрунту, що дуже важливо для ґрунтового гриба Trichoderma, що входить до складу біопрепарату Триходермін, яким я знезаражую ґрунт від фітопатогенів за два тижні до посіву насіння. Адже поява в землі шкідливих мікроорганізмів або недостатнє засвоєння рослинами поживних речовин (особливо на початку формування кореневої системи) може привести до припинення росту коренів і надземної частини рослини.
Насіння ранніх сортів висіваю на початку березня. Перед посівом обов’язково калібрую його: на 20 хвилин замочую в сольовому розчині (2 ч. ложки солі на склянку води кімнатної температури). Насіння, що спливло, відбраковується, а те, що опустилося на дно, – промиваю 2-3 рази теплою водою. Відібране насіння замочую на ніч в скляній банці так, щоб над ним був невеликий шар води. Обов’язково ставлю в банку етикетки з назвою сорту.
Наступного дня посівний матеріал просушую до сипучості. Тепер можна приступати до найбільш довгоочікуваного – посіву.
До речі, давно відмовилася від пластикових ящиків в якості ємностей для розсади. По-перше, при великій кількості сортів це незручно, а по-друге, якщо в ґрунті заведеться патоген, позбутися від нього буде непросто. Тому висіваю насіння кожного сорту в невеликі ємності. У ємностях роблю борозенки і поливаю їх розчином Триходерміну. Розкладаю в них насіння через кожні 2 см. Після цього борозенки засипаю ґрунтом, злегка ущільнюю, ще раз поливаю розчином Триходерміну і накриваю ємності картоном.
Для провітрювання вранці і ввечері картон знімаю. В якості укривного матеріалу поліетилен не використовую, оскільки він заважає ґрунту повноцінно дихати.
Оптимальна температура для проростання насіння 25-28°C. Якщо підтримувати її на цьому рівні, насіння зійде через 8-10 діб. При температурі 20-22°C воно буде проростати мінімум 15 днів.
У міру підсихання ґрунту поливаю розсаду по центру ємності (між двома посіяними рядками), промочуючи борозну на 1-2 см.
Після появи першого справжнього листочка проводжу кореневе підживлення рослин пташиним послідом. Якщо в ємності сходить багато сіянців, проводжу проріджування, залишаючи між ними відстань 2 см. У фазу 1-3 справжніх листочків пікірую рослини в прозорі стаканчики (200 мл).
Коли коріння заповнять весь простір стаканчика, перевалюю рослини в більший контейнер (горщик). Якщо дозволяє час, перевалку проводжу неодноразово. Чим старше розсада і ширше контейнер, тим раніше на рослинах сформуються плоди, і урожай буде вище. Особливо це актуально для прохолодного літа.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що львів’янка вирощує найбільш популярні у ландшафтному дизайні рослини.
Ліна САХАРНОВА, овочівниця-експериментаторка.
м. Харків.
Пенсіонерка зі стажем 38 років дізналася, що її виплати могли бути вищими, та подала заяву…
В Україні запроваджують новий інструмент, який допоможе людям економити на лікуванні та зробить ціни на…
До редакції звернулися мешканці Миколаївської області зі скаргами на різке зростання платіжок за газ. За…
Весна на носі. Та чи порадує вона теплою погодою? Синоптики зробили прогноз.
Якою буде геомагнітна активність у суботу? Чи варто готуватися до головного болю й погіршення самопочуття?
Купуєте вершкове масло й сумніваєтеся у його якості? Один простий тест допоможе швидко зрозуміти, чи…