Четвер, 23 Вересня, 2021
ГоловнаСтаттіУкраїнські олігархи ХІХ століття: хто був справжнім цукровим королем

Українські олігархи ХІХ століття: хто був справжнім цукровим королем

Ми починаємо серію публікацій про українських олігархів XIX століття. У нашій країні це слово має негативний відтінок, і зараз у нас намагаються обмежити вплив олігархів, навіть хочуть ухвалити законопроект про деолігархізацію.

 

Але ж іще сто років тому найбагатші люди країни користувалися всенародною повагою і любов’ю. Вони розглядали гроші не лише як засіб для підвищення власного статусу, а й як спосіб допомогти тим, хто цього потребує. Саме вони розвивали науку, культуру, промисловість. Одним із таких людей був «цукровий король» Лазар Бродський.

Врятував цукрозаводчиків від банкрутства

Лазар Бродський посідає особливе місце в історії України. Його статки оцінювалися у понад сто мільйонів рублів, а плодами його діяльності ми користуємося і сьогодні.

Його дід, переселившись із галицького міста Броди до містечка Златопіль під Києвом, вклав усі гроші у виробництво цукру. Розбагатівши, він переїхав до Одеси, побудував тут цукровий завод і обзавівся власним виданням, купивши одеську газету «Жизнь и искусство». Через п’ять років він переїхав до Києва, де 7 вересня 1848 року і народився його син Лазар.

З якихось причин хлопчика до гімназії не віддали, а найняли для нього домашніх учителів. Протягом усього життя у Лазаря Бродського не було не лише диплома, але навіть документів про здобуття середньої освіти. Однак при цьому він був досить освічений і чудово розумівся на тій справі, якою займався.

Коли помер батько Бродського, з’ясувалося, що успадковувати величезні статки старший брат Лазаря не може, бо у нього почався психічний розлад. І тоді на чолі цукрової імперії постав Лазар. Він включився у справу дуже активно – займався селекцією цукрових буряків, впроваджував нову техніку і добрива. Найзначніші цукрозаводчики створили дослідні поля, де найкращі агрономи експериментували з новітніми технологіями. Однак науковий підхід обернувся неприємним сюрпризом – цукру стало забагато і попит на нього почав падати. Тоді Бродський запропонував створити Всеросійське товариство цукрозаводчиків і встановити граничну норму виробництва. «Зайвий» цукор оперативно продавали за кордон. Невдовзі галузь знову стала прибутковою, а Бродський здобув незаперечний авторитет серед колег по бізнесу.

Мільйон на благодійність

Крім цукрового виробництва, Бродський вкладав гроші в будівництво газових мереж і каналізації, щедро жертвував гроші на громадські потреби. Крім того, він очолив Товариство для боротьби із заразними хворобами, вчені якого шукали способів боротьби з інфекційними захворюваннями, зокрема дифтерією і сказом.

На свої гроші Лазар Бродський утримував лікарню і бактеріологічний інститут, побудував гімназію, університетську клініку, музей, будівлю політехнічного інституту, протитуберкульозний санаторій. Більше того, «цукровий король» допомагав грошима муніципалітету, у якого постійно виникали якісь фінансові проблеми. За найскромнішими підрахунками, Бродський витратив на благодійність понад мільйон рублів – а ця сума навіть віддалено не порівнянна з сучасним мільйоном гривень.

У 1904 році Лазар Бродський вирушив до швейцарського Базеля провідати дочку, яка жила там, а заодно і підлікуватися – з жорстокої іронії долі він страждав на цукровий діабет. Однак на батьківщину він уже не повернувся і 2 жовтня помер.

Похорон українського філантропа, на якому були присутні найвищі персони, відбувся в Києві. Газети писали, що в день похорону було надіслано 150 вінків, з яких 10 були виготовлені зі срібла.

Раніше ми розповідали про Григорія Сковороду.

Нове на сайті