Статті

Балуєте онуків? – Не перестарайтеся!

Иллюстративное фото

Однак такі особливі відносини можуть привести до негативних наслідків. Ніхто не говорить, що балувати онуків не можна. Навпаки, лікарі, педагоги і психологи відзначають це як головне призначення бабусь і дідусів. Але важливо не перестаратися. Як знайти «золоту середину»?

Чому ми балуємо онуків?

Психологи відзначають кілька причин, чому бабусі і дідусі так люблять балувати своїх онуків. Найчастіше бажання виникає через те, що ми самі потребуємо любові й турботи. Реалізація цієї потреби призводить до того, що ми починаємо виконувати всі забаганки малюка. Фахівці радять не лише приділяти час онукам, а й більше часу проводити з власними дітьми: спілкуватися, розмовляти, ходити разом на прогулянки. Так ви заповните життя один одного емоціями, яких так часто бракує.

Ще одна причина балування онуків – це неприйняття того, що ваша дитина вже подорослішала. Багато які бабусі й дідусі бачать в онуках своїх дітей, яких колись «обділили» увагою. Якщо ви відчуваєте свою провину, відверто поговоріть про це зі своїм сином або донькою. Так непотрібний вантаж перестане тиснути на вас.

Чим корисне балування?

Треба розуміти, що балування – це прояв любові: плекання, оточення увагою, турбота. Це не потурання примхам, не виконання усіх вимог і побажань дитини. Найголовніше, що має отримати дитина від бабусі й дідуся, – любов і позитивні емоції, які допоможуть їй у дорослому житті. А саме: почуття захищеності, підтримку і впевненість у тому, що в цьому величезному світі існують люди, на яких можна покластися. що більше любові отримає малюк в дитинстві, то більше він її випромінюватиме в майбутньому по відношенню до своєї сім’ї, до власних дітей і батьків. Також необхідно запам’ятати, що завдання батьків – виховувати дитину і ставити їй мету. А ось завдання бабусь і дідусів – просто насолоджуватися спілкуванням, грати, готувати разом улюблені страви, пізнавати світ.

Як не варто балувати дітей?

Фахівці дають такі корисні рекомендації.

НЕ ВИКОНУЙТЕ РОБОТУ ЗАМІСТЬ ДИТИНИ. Якщо мама з татом змушують дитину помити посуд або акуратно розвісити свої речі, – нехай вона сам зробить це. Зав’язувати шнурки, надягати шапочку, годувати з ложечки, мішати цукор в чашці з чаєм та інші побутові турботи також не рекомендується робити замість малюка. Допоможіть йому навчитися це робити самостійно. Інакше дитина не стане дисциплінованою і відповідальною, не навчиться піклуватися про себе та інших. Не бійтеся злегка дистанціюватися від онуків. Пам’ятайте, одна справа – допомагати і піклуватися, а зовсім інша – розчинятися в дитині.
НЕ ПОРУШУЙТЕ БАТЬКІВСЬКИЙ РЕГЛАМЕНТ. Якщо ваші діти встановили певні правила для дитини, намагайтеся не порушувати їх. Батьки можуть втратити свій авторитет, а ви – спровокувати серйозний конфлікт. Дитина повинна розуміти, що в родині всі дотримуються однакових стандартів. Але ви можете запропонувати власні корективи, якщо на це згодні обидві сторони. Визначтеся з тим, яка допомога потрібна дітям і онуку від вас (наприклад, допомогти з уроками або разом сходити до бібліотеки, а дорогою поласувати морозивом), і запропонуйте її. Діти обов’язково подякують вам за допомогу у вихованні онука.
НЕ БАЛУЙТЕ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОДАРУНКАМИ І ГРОШИМА. Найчастіше онука чи онучку хочеться побалувати новою іграшкою, дати якісь гроші на кишенькові витрати або накупити мішок солодощів. Це також потрібно робити, але перегинати палицю не можна. Якщо ви приходите у гості до онуків через день і кожен раз з якимось подарунком або гостинцем, одного разу, коли ви прийдете без нього, вони будуть незадоволені і образяться. Ви в одну мить ризикуєте стати «поганим» в очах дитини. Якщо ви трохи обмежите свого онука в цукерках – це не означає, що ви перестанете проявляти теплоту і любов до малюка.
НЕ ПОТУРАЙТЕ ОНУКАМ. Навчіться говорити «не можна» онукові, особливо якщо він починає вередувати. У дитини повинні бути чітко визначені межі дозволеного. Також не бійтеся розмовляти з онуком і пояснювати, чому це не можна, а це можна. Адже ще одне завдання бабусь – це передавати накопичену за життя мудрість, а завдання дідусів – наставляти, повчати, продовжувати батьківську, чоловічу, лінію, але не дуже суворо.