Пластикові пакети під забороною: чому так і чим їх замінити?

Чому треба розлучитися зі звичною упаковкою і чим її замінити, розповіла керівниця учнівської екологічної команди ZWSXерсон, вчителька біології херсонської школи №32 Ольга Демченко.

Про зручні звички та підступний мікропластик

Населення Землі неухильно зростає. І разом з його чисельністю збільшується кількість продуктів, які люди споживають. А товари, як відомо, потребують упаковки. На сьогодні більша частина пакувальних матеріалів – з пластику. І один з найпопулярніших видів упаковки – поліетиленові пакети.

Здавалося б, чудовий варіант – легкі, досить міцні, дешеві. А часто й зовсім безплатні.

– Проблема в тому, що розпадаються такі пакети дуже довго. Процес триває близько 300 років, – розповіла Ольга Демченко. – Щоправда, можна знайти інформацію, що так звані біорозкладні пакети розпадаються протягом «всього лише» 20 років. Але в результаті виходить мікропластик. А він взагалі не розкладається. І потрапляє згодом в організми тварин і людей.

Згідно з підрахунками фахівців, на початок минулого року за тиждень людина з’їдала п’ять грамів мікропластику. Що відповідає масі банківської карти. А тим часом кількість пластику у світі далі збільшується. І на даний момент, за словами Ольги, вчені знайшли пластик навіть у плаценті вагітної жінки. Передасться він і немовляті…

– У нас в організмі є імунні клітини, які називаються фагоцити. Вони захищають людину, поглинаючи шкідливі чужорідні частинки, бактерії. Але тільки органічні. Неорганічний пластик клітини-захисники не знищують. Він накопичується і може утворити пухлину, – вважає Ольга Демченко. – Тобто у людства просто може не бути майбутнього, якщо ми не відмовимося сьогодні від своїх звичок.

Про летючі пакети та пластикові острови

Найпоширеніші в Україні – пакети-«маєчки». У торговельних залах супермаркетів вони рулонами висять. Бери – скільки хочеш. Середня тривалість використання такого пакета – кілька хвилин. Тобто людина отримала покупку, принесла додому, упаковку викинула. І потрапляють пакети на звалище, де роками лежать. А при сильних вітрах – у повітрі літають, на деревах і дротах висять.

– У Чорному морі вже п’ять пластикових островів утворилося. Є такі і в Тихому океані. Найбільший за площею перевищує територію України. І якщо ми нічого з пластиковим сміттям не вирішимо, Чорне море перетвориться на кладовище пластикових пакетів, – застерігає Ольга.

Небезпечна утилізація

Пакети можна переробляти. Але вторсировина має бути суха та чиста. А хто ж спеціально використані пакети мити буде? Тому зазвичай якщо не на звалище їх відправляють, то на сміттєспалювальний завод. Ну а люди потім дихають токсичними речовинами, які потрапляють у повітря при згорянні пакетів і, за словами Ольги Демченко, викликають онкологічні захворювання.

– Для того щоб ці заводи не завдавали шкоди, там мають бути встановлені потужні фільтри, які треба міняти кожні два-п’ять років, – розповіла Ольга. – Але оскільки вони коштують стільки ж, скільки й завод, цього ніхто не робить, що чесно визнають і працівники подібних підприємств.

Чим замінити пакети?

Замість пакета до крамниці можна взяти легку ошатну еко-сумку. У продажу їх чимало – найрізноманітніших. А майстрині можуть і самі виготовити – у фантазії та хисті позмагатися. Та ще для дітей і онуків модну торбинку пошити. А одна еко-сумка заміняє, за підрахунками, тисячу пакетів.

У моді ще один ностальгічний аксесуар – сітка-авоська. Немає у продажу? Плетемо самі. Та ще підзаробимо грошей, для модниць виготовляючи.

Можна упакувати продукти і в паперові пакети, і в мішечки-сіточки «фруктовки». І хоча при продажу м’яса, риби, бакалії пакети-«маєчки» поки що, як і раніше, будуть використовуватися, ці продукти можна пакувати і в багаторазові судочки або товсті пакети з бігунками зверху.

Загалом, вживання пластикових пакетів треба поступово скорочувати, а згодом – і зовсім від них відмовитися. І не лише заради власного здоров’я, відновити яке сьогодні ох як недешево коштує. Заради здоров’я наших дітей та онуків.  

Про екологічний проект у херсонській школі

– Ми з дітьми знайшли інформацію, що на переробку надходить від восьми до десяти відсотків пластику, який виробляється. І подумали, що якщо збільшимо цю кількість бодай на один відсоток, у світі стане чистіше, – розповіла Ольга Демченко. – Вирішили створити майстерню з переробки пластикових кришок. Виграли грант і на ці кошти купили шредер для їх подрібнення, термопрес, який з пластикової стружки виплавляє листи, фрезерний верстат, за допомогою якого можна вирізати різні вироби. Наприклад – різнокольорові адресні таблички. І люди охоче їх купують.