Ключові тези:
-
В Україні у XVII–XVIII століттях людей звинувачували в чаклунстві через хвороби, неврожай та інші нещастя.
-
Близько 5% із досліджених історикинею справ про чаклунство закінчилися стратою.
- Серед обвинувачених були не лише жінки, а й чоловіки, яких називали відьмаками або чаклунами.
- Звинувачення у чаклунстві розглядали місцеві суди, а інквізиції в Україні не було.
У Європі сотні років тому людей звинувачували у чаклунстві, катували і спалювали на багаттях. А як з відьмами чинили в Україні? За що їх судили і які покарання призначали? Про це розповідає історик, дослідниця українського відьомства XVII–XVIII століть Катерина Диса.
Вам буде цікаво: Історія кольору: що носять відьми?
Наші страшні свята
Але й у нас були власні страшні свята. Нічні. Потаємні. Наприклад, «Русалчині дні». Русалок вітали, залишали їм на деревах гребінці, щоб змилостивилися. Щоб у воду не тягли. І досі на Поліссі збереглися русальні звичаї.
Тож розсідайтеся біля калорифера. Жовтневі ночі холодні. І я розповім вам історію про відьом. Розмова буде цікава. Страшно цікава.
Скарга на Пріську Чирячку
Уявіть українське містечко років триста тому. З хати виходить пан суддя у халаті. Позіхає, нюхає тютюн. До нього поспішає секретар зі списком справ.
— Що у нас сьогодні?
— Коня вкрали. Два сусіди через паркан позиваються. І знову скарга на Пріську Чирячку.
— А що вона знову накоїла?
— Ночами молодшає, ходить у білій сорочці й доїть чужих корів. А на болоті — жаб та змій.
— Свідки є?
— Ні. Скарга анонімна.
Суддя зітхнув. Пріська — вдова, яка пережила трьох чоловіків, травниця. Її настоянками дружина судді лікувала суглоби. Посадиш Пріську під замок — дружина назве старим дурнем.
А ката в містечку немає. Звати з іншого — дорого.
— Тоді відпускайте до біса цю Пріську!
Звісно, суддя і Пріська — вигадані персонажі. Але справжні судові справи часом були не менш дивовижними. Розібратися в них допоможе Катерина Диса, історик, кандидатка історичних наук, доцентка Києво-Могилянської академії. Вона дослідила старі судові книги й написала книгу «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століть».
Вона з’ясувала, що із 14 досліджених міст власних катів мали лише Львів, Кам’янець і Кременець. Навіть у Києві його не було до кінця XVIII століття.
За що звинувачували у чаклунстві?
– Катерино, а відьми у нас справді існували?
— Так, існували. Але йдеться про людей, яких суспільство вважало відьмами. Коли траплялося нещастя, а пояснити його не могли, шукали того, хто нібито завдав зла.
— У чому найчастіше звинувачували?
— У зіпсованому врожаї, хворобах дорослих і дітей. Люди шукали винного у своїх бідах. Але не всі скарги ставали судовими справами.
Чи спалювали відьом на багаттях?
– У Європі відьом спалювали тисячами. А у нас?
– Масових процесів, як у деяких регіонах Західної Європи, в Україні не було. За три роки роботи в архівах я знайшла близько двохсот справ про чаклунство. Лише приблизно п’ять відсотків закінчилися стратою. Часто скарги не розслідували. Іноді призначали штраф або церковне покаяння.
– Чому ж наші судді були не такими кровожерливими?
– Православна церква не розвинула уявлення про відьом як таємну секту шанувальників диявола, які збираються на шабаші і хочуть занапастити християнський світ. Чаклунство вважалося тяжким гріхом, але покарання за нього очікувалося після смерті.
– Виходить, інквізиція до наших відьом не дісталася?
– Інквізиції в Україні не було. Такі звинувачення розглядали переважно звичайні місцеві суди.
Звинувачували не лише жінок
Відьмами, втім, вважали не одних жінок. Серед обвинувачених приблизно кожен п’ятий був чоловіком — відьмаком або чаклуном.
І все-таки не треба уявляти стару Україну казковим місцем, де відьом лише лякали штрафами. Людей катували і страчували, хоча й значно рідше, ніж у деяких країнах Європи.
1634 року у Львові Єву Грубарку катували дев’ять разів замість трьох дозволених. Вона і дві інші жінки зреклися від зізнань, даних під тортурами. Усіх трьох стратили.
У старих судових книгах вони залишилися не казковими старими на мітлах, а звичайними людьми. Сусідами. Знахарками. Тими, на кого одного разу вказали пальцем і промовили страшне слово: «Відьма».
Часті запитання про відьом в Україні
Чи спалювали відьом в Україні?
Так, людей, звинувачених у чаклунстві, страчували, зокрема й спалювали. Однак масових процесів, характерних для деяких регіонів Західної Європи, в Україні не було.
За що судили за чаклунство?
Найчастіше людей звинувачували у спричиненні хвороб, псуванні врожаю та інших нещасть.
Чи могли чоловіків звинуватити у чаклунстві?
Так. Приблизно кожен п’ятий обвинувачений у досліджених справах був чоловіком — відьмаком або чаклуном.
Чи діяла в Україні інквізиція?
Ні. Справи про чаклунство переважно розглядали звичайні місцеві суди.
Читайте також:
