Катували й страчували: як в Україні карали тих, кого вважали відьмами

Этот материал также доступен на русском языке

Відьма
Кілька століть тому в Україні людей звинувачували у чаклунстві, катували й навіть страчували. Проте суди над відьмами тут відрізнялися від масових процесів у деяких країнах Західної Європи. За що карали за чаклунство, чому підозрюваних не завжди відправляли на страту та чи справді серед обвинувачених були чоловіки?

Ключові тези:

  • В Україні у XVII–XVIII століттях людей звинувачували в чаклунстві через хвороби, неврожай та інші нещастя.

  • Близько 5% із досліджених історикинею справ про чаклунство закінчилися стратою.

  • Серед обвинувачених були не лише жінки, а й чоловіки, яких називали відьмаками або чаклунами.
  • Звинувачення у чаклунстві розглядали місцеві суди, а інквізиції в Україні не було.

У Європі сотні років тому людей звинувачували у чаклунстві, катували і спалювали на багаттях. А як з відьмами чинили в Україні? За що їх судили і які покарання призначали? Про це розповідає історик, дослідниця українського відьомства XVII–XVIII століть Катерина Диса.

Вам буде цікаво: Історія кольору: що носять відьми?

Наші страшні свята

Але й у нас були власні страшні свята. Нічні. Потаємні. Наприклад, «Русалчині дні». Русалок вітали, залишали їм на деревах гребінці, щоб змилостивилися. Щоб у воду не тягли. І досі на Поліссі збереглися русальні звичаї.

Тож розсідайтеся біля калорифера. Жовтневі ночі холодні. І я розповім вам історію про відьом. Розмова буде цікава. Страшно цікава.

Відьма

Скарга на Пріську Чирячку

Уявіть українське містечко років триста тому. З хати виходить пан суддя у халаті. Позіхає, нюхає тютюн. До нього поспішає секретар зі списком справ.

— Що у нас сьогодні?

— Коня вкрали. Два сусіди через паркан позиваються. І знову скарга на Пріську Чирячку.

— А що вона знову накоїла?

— Ночами молодшає, ходить у білій сорочці й доїть чужих корів. А на болоті — жаб та змій.

— Свідки є?

— Ні. Скарга анонімна.

Суддя зітхнув. Пріська — вдова, яка пережила трьох чоловіків, травниця. Її настоянками дружина судді лікувала суглоби. Посадиш Пріську під замок — дружина назве старим дурнем.

А ката в містечку немає. Звати з іншого — дорого.

— Тоді відпускайте до біса цю Пріську!

Звісно, суддя і Пріська — вигадані персонажі. Але справжні судові справи часом були не менш дивовижними. Розібратися в них допоможе Катерина Диса, історик, кандидатка історичних наук, доцентка Києво-Могилянської академії. Вона дослідила старі судові книги й написала книгу «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століть».

Вона з’ясувала, що із 14 досліджених міст власних катів мали лише Львів, Кам’янець і Кременець. Навіть у Києві його не було до кінця XVIII століття.

За що звинувачували у чаклунстві?

– Катерино, а відьми у нас справді існували?

— Так, існували. Але йдеться про людей, яких суспільство вважало відьмами. Коли траплялося нещастя, а пояснити його не могли, шукали того, хто нібито завдав зла.

— У чому найчастіше звинувачували?

— У зіпсованому врожаї, хворобах дорослих і дітей. Люди шукали винного у своїх бідах. Але не всі скарги ставали судовими справами.

Чи спалювали відьом на багаттях?

– У Європі відьом спалювали тисячами. А у нас?

– Масових процесів, як у деяких регіонах Західної Європи, в Україні не було. За три роки роботи в архівах я знайшла близько двохсот справ про чаклунство. Лише приблизно п’ять відсотків закінчилися стратою. Часто скарги не розслідували. Іноді призначали штраф або церковне покаяння.

– Чому ж наші судді були не такими кровожерливими?

– Православна церква не розвинула уявлення про відьом як таємну секту шанувальників диявола, які збираються на шабаші і хочуть занапастити християнський світ. Чаклунство вважалося тяжким гріхом, але покарання за нього очікувалося після смерті.

– Виходить, інквізиція до наших відьом не дісталася?

– Інквізиції в Україні не було. Такі звинувачення розглядали переважно звичайні місцеві суди.

Звинувачували не лише жінок

Відьмами, втім, вважали не одних жінок. Серед обвинувачених приблизно кожен п’ятий був чоловіком — відьмаком або чаклуном.

І все-таки не треба уявляти стару Україну казковим місцем, де відьом лише лякали штрафами. Людей катували і страчували, хоча й значно рідше, ніж у деяких країнах Європи.

1634 року у Львові Єву Грубарку катували дев’ять разів замість трьох дозволених. Вона і дві інші жінки зреклися від зізнань, даних під тортурами. Усіх трьох стратили.

У старих судових книгах вони залишилися не казковими старими на мітлах, а звичайними людьми. Сусідами. Знахарками. Тими, на кого одного разу вказали пальцем і промовили страшне слово: «Відьма».

Часті запитання про відьом в Україні

Чи спалювали відьом в Україні?

Так, людей, звинувачених у чаклунстві, страчували, зокрема й спалювали. Однак масових процесів, характерних для деяких регіонів Західної Європи, в Україні не було.

За що судили за чаклунство?

Найчастіше людей звинувачували у спричиненні хвороб, псуванні врожаю та інших нещасть.

Чи могли чоловіків звинуватити у чаклунстві?

Так. Приблизно кожен п’ятий обвинувачений у досліджених справах був чоловіком — відьмаком або чаклуном.

Чи діяла в Україні інквізиція?

Ні. Справи про чаклунство переважно розглядали звичайні місцеві суди.

Читайте також:

Facebook
X (Twiiter)
LinkedIn
Pinterest
WhatsApp
купити ноутбук Львів, ціни в Україні