Ключові тези:
- Старі електроконтактні термометри ТПК можуть зацікавити колекціонерів, але їхня ціна залежить від конкретного приладу та реальних продажів.
- Книга «Одеса. Нарис історії міста-героя» 1957 року видання може мати невисоку ринкову вартість, проте старі фотографії в ній здатні зацікавити краєзнавців.
- За радянські шахи в оголошеннях просять тисячі гривень, однак приклади реальних продажів показують значно нижчі суми.
Річ, якої я спочатку злякався
І, справді, друзі, не шкодуйте: викидайте або віддавайте старі речі. Але при цьому не забувайте, що барахло, що завалялося вдома, може принести гроші. А тепер почнемо розбір ваших листів.
Вам буде цікаво: Старі джинси з шафи можуть принести тисячі гривень: що шукають колекціонери
Пам’ятаєте, в дитинстві в піонертаборі ми лякали одне одного усілякими «страшилками»? Про зелену пляму на стіні, про труну на коліщатках або про чорну руку. Так ось, деякі з цих історій були реальними. Взяти бодай про зелену пляму на стіні. Виявляється, наприкінці 1970 років на кар’єрі в Донецькій області втратили крихітну капсулу з радіоактивним цезієм-137. Шукати її як слід не стали. Капсула тим часом разом із щебенем потрапила до бетонної панелі і виявилася замурованою у стіні житлового будинку в Краматорську.
Люди там роками тяжко хворіли, багато хто помирав. А коли, нарешті, прийшли фахівці з дозиметром, з’ясувалося, що випромінювання від стіни було жахливим. Навіть на килимі, що висів на тій самій стіні, вигоріли всі фарби. Шматок панелі довелося вирізати, і всередині неї знайшли ту саму зловісну капсулу.
Відколи я дізнався про цю історію, я взагалі з підозрою дивлюся на будь-які старі радянські прилади незрозумілого призначення. І побачивши на надісланій читачкою Іриною фотографії довгі скляні прилади в коробках з ватою і проводками вгорі, я подумки скомандував: «Включити сирену! Цю штуку руками не чіпати, доки не з’ясуємо, що це за чортівня!»
З’ясували, і я дав відбій «повітряній тривозі». Переді мною опинилися електроконтактні термометри ТПК. Радіацію вони не випромінювали, а вимірювали температуру і при досягненні заданої позначки могли вмикати або вимикати обладнання.
З цінами на них – справжній атракціон. Підтверджено продаж такого ТПК за 70 гривень — щоправда, ще далекого 2020 року. Зараз за схожі прилади взагалі просять зі старту 600–700 гривень (хоча ставок поки що немає). А ось спеціалізовані продавці взагалі оцінюють електроконтактні термометри в межах від 1475 до 3750 гривень.
Тож викидати подібні знахідки точно не слід, та й віддавати першому ліпшому за сотню гривень – теж.
Книга про Одесу: грошей мало, ностальгії – море
Наша читачка Світлана Наумова надіслала мені фото книги «Одеса. Нарис історії міста-героя» 1957 року видання – великого формату, аж на 320 сторінок. На жаль, рідкістю вона не є. На аукціоні такий самий екземпляр з потертою палітуркою у квітні 2023 року було продано всього за 200 гривень.
Стан книги, прямо скажемо, гірший за середній. Швидше за все, її не оцінять навіть у ті самі 200 гривень. Відверто кажучи, я дав би за неї не більше 150 гривень, якщо, звісно, всередині немає автографа, дарчого напису, рідкісних вклейок або інших особливостей.
Що ж із нею робити, запитаєте ви? Можу дати пораду: розріжте її на фотографії та обклейте ними гараж або шафу на балконі. А ще краще: сфотографуйте старі одеські вулиці з книги на телефон. Я просто впевнений, що не всі ці кадри можна знайти в інтернеті. Коли такі ілюстрації потраплять, наприклад, на сайт або в групу краєзнавців, ось тоді все і почнеться! Хтось згадає, як у ту пору гуляв Тінистою з дівчиною; інші роздивляться на фото старий магазин, якого давно немає; а дехто з посмішкою згадає, як саме тут в молодості хулігани йому розбили ніс.
Загалом, ви подаруєте людям купу позитиву і море ностальгії. Тож далеко не все, що не вартує великих грошей, треба одразу викидати.
Старі шахи: тисячі чи сотні гривень?
Також пані Світлана надіслала фото радянського шахового набору. На перший погляд, цей набір здається справжнім скарбом: солідний футляр, незвичайні фігури, все розписано. На західному аукціоні його взагалі називають: «Олімпійський радянський шаховий набір 70-х, СРСР, вінтажний Мінськ, помаранчевий антикварний пластик». Продавці просять за таку екзотику 165 доларів.
На вітчизняних майданчиках апетити не менші – аналогічні комплекти виставляють майже за 7000 гривень. Я навіть не здивувався, що старі радянські шахи коштують так дорого. А потім придивився до реального продажу і зрозумів, що не все так просто. Реальна статистика продажів спускає на землю:
- Один такий комплект у хорошому стані пішов з молотка за 350 гривень.
- Інший набір зі слідами часу (кілька фігур були зламані та підклеєні, продали за 777 гривень).
Це яскравий приклад того, що далеко не все, що виглядає багато і солідно, можна продати за великі гроші. Втім, викидати старі шахи на звалище не слід. Але й подумки витрачати ще не зароблені 7000 гривень теж поки що зарано.
Читайте також:
- Майже у кожного було таке: які шкільні речі сьогодні продають за тисячі гривень
- Одна річ — різна ціна: чому за старий предмет просять 200 гривень, а іноді — сотні доларів
