Ключові тези:
- Після менопаузи через гормональні зміни волосся може ставати тоншим і менш густим.
- Гаряче укладання, тугі зачіски та агресивні хімічні процедури можуть посилювати ламкість і випадіння.
- Раптове або виражене порідіння волосся не варто списувати лише на вік – причину потрібно обговорити з дерматологом.
Раніше ми розповідали, чому після 40 змінюється запах тіла: вчені назвали причину, про яку мало говорять.
Деякі звички, які раніше не завдавали помітної шкоди, з віком можуть робити волосся слабшим.
-
Мити волосся занадто гарячою водою
Гаряча вода може пересушувати шкіру голови та саме волосся. Для зрілого волосся це особливо небажано, адже воно й без того може ставати сухішим через вікові та гормональні зміни.
Оптимальний варіант – тепла, а не дуже гаряча вода. Шампунь варто наносити насамперед на шкіру голови, а довжину не потрібно активно терти.
Cleveland Clinic також радить підбирати частоту миття відповідно до типу шкіри голови: якщо вона суха, волосся може потребувати менш частого миття.
-
Постійно користуватися феном на максимальній температурі
Гаряче повітря, плойки та праски можуть додатково пошкоджувати волосини. Через це волосся обламується, втрачає гладкість і візуально здається ще рідшим.
Тому після 50 років краще не використовувати максимальну температуру без необхідності. Фен варто тримати на певній відстані від волосся, а гарячі інструменти використовувати якомога рідше.
-
Збирати волосся у надто тугу зачіску
Постійні тугі хвости, пучки, коси або інші зачіски, які сильно натягують волосся біля коренів, можуть спричиняти так звану тракційну алопецію – випадіння волосся через постійне механічне натягування.
Тому краще частіше носити волосся розпущеним або використовувати м’які, не надто тугі резинки.
-
Часто фарбувати волосся та робити агресивні процедури
Фарбування, освітлення, хімічна завивка та інші процедури можуть пошкоджувати волосся, особливо якщо проводити їх занадто часто або одночасно поєднувати кілька агресивних процедур.
Це не означає, що після 50 років потрібно відмовитися від фарбування. Але варто давати волоссю час на відновлення та обережно ставитися до процедур, після яких воно стає сухим і ламким.
-
Розчісувати мокре волосся занадто активно
Вологе волосся легше пошкодити механічно. Якщо після душу інтенсивно терти його рушником або різко проводити щіткою від коренів до кінчиків, можна збільшити ламкість.
Краще акуратно промокнути волосся рушником, а потім розплутувати його поступово, починаючи з кінчиків.
-
Використовувати занадто багато засобів «для об’єму»
Коли волосся порідшало, виникає спокуса нанести якомога більше мусу, лаку, сухого шампуню або інших засобів для укладання. Але велика кількість стайлінгу не зробить волосся реально густішим. Навпаки, воно може обтяжувати пасма, склеювати їх і робити зачіску візуально менш охайною.
Краще використовувати невелику кількість легкого засобу, призначеного саме для тонкого волосся.
-
Вважати, що після 50 років випадіння – це «вікове»
З віком волосся справді може ставати рідшим. Після менопаузи зниження рівня естрогену може впливати на його густоту, а волосини можуть ставати тоншими. Крім того, у жінок може розвиватися жіночий тип андрогенетичної алопеції, який часто стає помітнішим після менопаузи.
Але причиною випадіння можуть бути також захворювання, гормональні порушення, стрес, деякі ліки та інші фактори.
Коли треба звернутися до лікаря
Якщо волосся почало помітно рідшати, випадати сильніше, ніж раніше, або на шкірі голови з’явилися ділянки з меншою густиною, не варто пояснювати це лише віковими змінами. Причин порідіння може бути кілька, тому важливо правильно визначити, що саме спричинило проблему.
Лікарка-дерматологиня та трихологиня Діана Дібровська розповідає, що під час консультації спочатку збирає детальний анамнез, проводить огляд і спеціальні тести, а також дермато-трихоскопію та мікроскопію волосся. За необхідності пацієнту призначають аналізи крові та УЗД, після чого лікар визначає подальшу тактику лікування.
«Так як часто зустрічається комбінація декількох видів випадіння волосся та підозра на декілька причин», – пояснює лікарка.
Після отримання результатів обстежень призначається індивідуальний протокол лікування. Приблизно через два місяці проводиться повторне обстеження, щоб оцінити динаміку та результат терапії й визначити подальші дії.
Читати також:
